АКТУАЛЬНА ЦИТАТА: «Люди тепер лукавіші за чортів...»

«Ваша Висока Єксцеленціє! Я, Юрій, вартівник поганих сил, доношу, що в моїх володіннях порядок і все в належному стані.

Чортів тримаю в пеклі, замкнутих на сім колодок. Випускати їх на землю неможливо. Люди тепер лукавіші за чортів. Отож, як підуть чорти поміж людей, зіпсуються до краю. Повернуться і все пекло збурять, грішників збунтують...
Рівно ж усіх відьом загнав на Лису гору: нехай там не людських корів, а одна другу доять! А знову ж, тепер жінки так одягаються, що на відьом дуже схожі. Пустити до них відьом — перемішаються, а тоді їх не розрізниш, не виловиш.
На грішникові Юді — христопродавцеві я трохи звільнив окови і дав йому деякі полегшення. Хто знає? Може, його ще доведеться виправдати. Він добрий хлопець! Коли він продав Христа, то зараз же розкаявся, заніс до первосвящеників оті срібняки і жбурнув їм під ноги! Його досі мучить сумління. Він же, бідолаха, повісився! А нині продають один другого, цілий край, народ, сумління їх не мучить і ніхто не вішається».
Із народного переказу «Рапорт святого Юрія», записаного у першій половині минулого століття на Великій Волині й надрукованого у книзі Сергія Даушкова «Казки старого млина», виданій у Кременці 2008 р.