Найяскравіші артефакти, знайдені на Волині за останнє десятиліття (Фото)

Керівник Волинської археологічної експедиції Віктор Баюк розповів, які знахідки за останнє десятиріччя вважає найбільш вдалими.

Про це пише Суспільне.

Глиняний свищик, стилізований під фігурку птаха, історик знайшов у Луцькому замку під час обстеження швів фундаменту Стирової вежі. Артефакт знаходився у шарі вапнякового розчину, через що на його поверхні та отворах збереглися сліди розчину.

«Згідно з історичними даними, Стирову вежу будували у цеглі на рубежі XIV-XV століть. Тоді, властиво, зводились і її первісні підмурівки і тоді ж, згідно з запливом розчину на виробі, свищик потрапив до місця знахідки», — пояснив Віктор Баюк.

Керамічний виріб має довжину 6,5 сантиметрів, висоту — 3 сантиметри. Як зауважив археолог, свищик зроблений на високому художньо-мистецькому рівні та детально копіює зовнішній вигляд птаха. Звукова іграшка прикрашена врізним орнаментом квітів і гілок з листям.

Поліхромна кахля із двома ангелами, 2016 рік.

У Луцьку археологи вперше знайшли таку кахлю у 2016 році, контролюючи земляні роботи, що проводилися на вулиці Плитниця. Зі слів Віктора Баюка, кахля могла бути частиною печі римсько-католицького монастиря Святої Бригіти. Припускає, що час її виготовлення — XVI-XVII століття.

Кахля складається із двох квадратних площин, розмірами 9,5х9,5 сантиметрів. На кожній з них збережене випукле зображення ангела. Лицьові сторони виробу вкриті синьо-зеленою поливою, одна з площин сильно пошкоджена вогнем, інша слабше обпалена, додав начальник експедиції.

Знахідку реставрував співробітник Охоронної археологічної служби України Олексій Войтюк, нині вона експонується у Луцькому замку.

Дослідження Давньої переправи Луцька, 2017 рік.

Наукові розвідки на лівому березі річки Стир в урочищі «Переправа» проводилися впродовж 2016-2017 років. У результаті, зазначив Віктор Баюк, фахівцям вдалося визначити, де саме знаходилася найдавніша переправа до історичної частини Луцька із півдня через ріку Стир, а також довести її право на звання пам’ятки археологічної спадщини. 11 травня 2017 року Волинська ОДА офіційно віднесла об’єкт до пам’яток археології та історії.

«Це місце давньої переправи через Стир, яка часто згадується у середньовічних писемних джерелах. То був комплекс з оборонних та світських споруд, оточених дерев’яним парканом і обведених оборонним ровом, збудований по принципу сучасних пропускних пунктів на державному кордоні», — сказав історик.

Реконструкція споруди-шинку козацького часу із Шепля, 2018 рік

На околицях села Шепель археолог досліджував залишки споруди, яка могла використовуватися як шинок. Її зовнішній вигляд за результатами досліджень відтворив Антон Панікарський.

Як розповів Віктор Баюк, корчма часто мала дво- чи трикамерне приміщення й поділялася на два типи: не заїжджі та з наїздом. Оскільки споруда розташована близько до дороги, це може свідчити про те, що вона була саме постоялим двором.

«Конструкція, судячи з плану, була зрубною, що було найбільш характерним для даного регіону. Аргументом цьому є знайдені залишки колоди», — пояснив археолог.

З його слів, часто посеред шинку стояла ще одна піч в доповненні до кухонної. Обидві робилися з димарями, що дозволяло відрізнити шинок від звичайної хати.

«Знайдені кахлі та їх фрагменти свідчать про наявність саме опалювальної печі, обкладеної і декорованої кахлями. А в сусідньому приміщенні розташовувалася кухонна піч, яка, судячи з інтенсивного обпалу тривалий час використовувалася», — додав він.

Також перед входом у будівлю історик знайшов стовпові ямки, які, ймовірно, фіксували стовпи, що тримали піддашшя, або невеликий ґанок. На території колишньї корчми знайшли ножі, люлки, монети, ґудзик, фрагменти посуду.

Дослідження підземель та системи повітряних продухів Кафедрального Собору Святих Апостолів Петра і Павла, 2019 рік

У 2019 році фахівці продовжували благоустрій підземної частини Кафедрального Собору Святих Апостолів Петра і Павла та підготовку до ремонтно-реставраційних робіт.

На ділянці впритул із західною стіною костелу, заклали розкоп, під яким згодом виявили цегляний фундамент. Його верхня частина складається з ніш, які містяться під кожним вікном костелу, а над ними — прямокутні продухи, що були закладені цеглою.

Як зауважив Віктор Баюк, окремим результатом вивчення підземель собору є відновлення чотирьох шахт первісних повітряних продухів, які зараз забезпечують доступ повітря до підземель.

Корони кахляної печі із Сокільського городища-замчища, 2020 рік.

Влітку 2020 року проводилися археологічні дослідження у селі Сокіл. Роботи були пов’язані із потребою будівництва нового фельдшерсько-акушерського пункту.

На території замчища фахівці знайшли три «корони» кахляної печі із гербовими титулатурами. Наразі повністю реконструювати вдалося лише одну.

Вона складається з чотирьохскладового родинного шляхетського герба, на якому зображені емблеми Косцєша (Kosciesza, батьківський герб), Труби (Traby, материнський герб), Корчак (Korczak, бабці по батькові) та Заремба (Zaremba, бабці по матері).

Зі слів керівника експедиції, герби Косцєша та Труби належать Криштофу Шклинському, другому чоловіку княгині Олександри Сокільської. Вона володіла селом після 1625 року, по смерті першого чоловіка Криштофа Єловицького.

Таким чином елементи кахляної печі вказують, що споруда збудована між 1625 та 1642 роками — оскільки остання дата є роком смерті Криштофа Шклинського.

Комплексні дослідження траси муру Окольного замку, нововідкритих підземель Башти Чорторийських та Колегіуму єзуїтів, 2021 рік.

Як зазначив Віктор Баюк, на сьогодні це найбільші археологічні відкриття у Луцьку з часів проголошення незалежності.

Траса муру Окольного замку

Археологи знайшли та розчистили 20-метрову ділянку фундаменту втраченої стіни Окольного замку. Основа була складена із цегли-«пальцівки» та світлого вапнякового каменю. На ній дослідники побачили «розвантажувальні арки» та сліди численних ремонтів.

Попри досить сильні пошкодження, фахівцям вдалося чітко визначити, де саме проходила стіна замку, для її подальшого відновлення.

Нововідкриті підземелля Башти Чорторийських

Під час зачистки підлоги у Башті, що належала колишньому Колегіуму єзуїтів, фахівці виявили склепінчасте мурування. Це дало знак археологам, що між баштою та колегіумом є невідомі підземелля, зауважив начальник археологічної експедиції.

Здогадка підтвердилася: на першому підземному поверсі башти була підпрямокутна кімната приблизно 3х4 метри, глибиною понад 3 метри, з вимурованим арковим прорізом, котрий слугував переходом між підземеллями Башти і Колегіуму.

«Первісне склепіння перекриття підземель Башти збереглось лише частково, основна частина була знищена орієнтовно у міжвоєнний період через влаштування бетонного жолоба. Все підземелля Башти та супутнє йому приміщення підземель Колегіуму було засипано», — додав історик.

Підземелля Колегіуму єзуїтів

Після повного розчищення підземель Башти, розібравши замуровку аркових дверей вдалося потрапити до дев’яти невідомих приміщень першого підземного поверху Колегіуму єзуїтів.

У одному з них, зі слів Віктора Баюка, знаходилася рідкісна горщикоподібна кахля із плоским круглим денцем та трикутним розтрубом 

«Такі кахлі є достатньо ранніми, зі слідами архаїки, пов’язані виключно із пізньо середньовічними замками чи культовими комплексами й датуються в межах XV століття», — сказав він.

Середньовічні споруди на Замкової площі, 2022 рік.

Біля провалу, що утворився восени 2013 року, На Замковій площі просідала історична бруківка по лінії Колегіум єзуїтів – Луцький замок (РИС у АДМІНЦІ: Мурування споруд під бруком Замкової площі. Віктор Баюк)

Під час перевірки бруківки під нею виявили підземну забудову історичної частини Луцька XVII століття. Її мурування вдавлене через те, що площею пересувався важкий транспорт. Усередині ніяких окремих артефактів не збереглося, зауважив керівник археологічної експедиції.

Давній герб Володимира, 2023 рік

Влітку 2024 року експедиція провела дослідження у Володимирі, де проходила реконструкція та заміна тепломережі. Герб зі зображенням Юрія Змієборця на коні, що вбиває змія списом знайшли в будівлі центральної частини міста.

Віктор Баюк зазначив, що споруда ймовірно була зведена у XVI столітті для адміністративних функцій: могла бути міським магістратом або будинком високого міського урядника.

«Герб Володимира на Волині — найдавніший міський герб в Україні. Він засвідчений в 1324 році на листі міста Володимира до німецького міста Штральзунда. Знахідка тотожна із гербом 14 ОМБР імені князя Романа Великого ЗСУ, їхнім нарукавним знаком та прапором», — повідомив археолог.

Наразі виріб передано до Володимирського історичного музею імені Омеляна Дверницького, де й експонується.

Локалізація та дослідження Кафедрального Собору Святої Трійці РКЦ у Луцьку, 2024

У 2024 році Волинська археологічна експедиція продовжила вивчення елементів втраченого Кафедрального Собору Святої Трійці Римсько-Католицької Церкви у Луцьку. Роботи розпочалися у 2022 році.

«Собор збудований в межах Луцького Окольного замку луцьким єпископом Юрієм Фальчевським у 1545-1552 роках на місці попереднього дерев’яного храму, розібрали його після великої пожежі 1781 року. Споруда мала титул «Матері костелів»», — пояснив історик.

Археологи прибрали радянську засипку й зафіксували шахту до однієї з крипт, що розташовувалася на поверхні самого Собору.

Через скошену форму шахти, дослідники допускають, що її могли використовувати в тому числі й для проведення поховань у криптах.

«Особливо цінним відкриттям видається розчищений фрагмент підлоги колишнього собору, складеної із прямокутних та підквадратних добре випалених гончарних підложних плит. Оригінальна підлога Собору Святої Трійці на цьому відрізку залягає на глибині до одного метра», — додав він.

Є припущення, що ця крипта могла належати родині єпископа Фальчевського. Якщо буде змога, археологи планують залишити елементи собору під склом, щоб експонувати їх у комплексі пам’яток Римсько-Католицької Церкви та Державного історико-культурного заповідника у Луцьку.

Давньоруське намисто, 2025 рік

У польовому сезоні 2025 року Волинська археологічна експедиція провела наймасштабніші рятівні археологічні дослідження в межах Окольного міста княжої столиці Володимира, сказав Віктор Баюк.

Команда знайшла скляне намисто з 288 округлих намистинок жовто-бурштинового та 1 ніжно-голубого кольору. Його довжина 120 сантиметрів, а вага — 103 грами.

Прикрасу після опрацювання передадуть до Володимирського історичного музею.

Як зазначив Віктор Баюк, попри воєнний стан наукові археологічні дослідження тривають. Учасники археологічної експедиції зосереджені на розвідкових, консерваційних та пам’яткоохоронних роботах, рятівних дослідженнях. Також працюють над аналізом знахідок та створенню наукових публікацій про них.

Новини та корисна інформація – швидко, оперативно, доступно!​ Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Лікар-ортопед з Волині привів команду до футбольного «золота».