Грайливий потічок Стриж майже в центрі містечка Торчин, що в Луцькому районі, з півдня омиває величенький острів Застріжжя...
Грайливий потічок Стриж майже в центрі містечка Торчин, що в Луцькому районі, з півдня омиває величенький острів Застріжжя. Колись той потічок був повноводним, по ньому ходили човни, в кількох місцях ніколи не замерзав, бо його живили теплі джерела. А тепер замулився, звузився, давно його ніхто не чистив. Прибережжя обросло осокою, очеретом, заболотилось, зістарились верби. На крутому повороті річечки старенький, біловусий ветеран минулої війни Віталій Ступачинський поставив собачу буду і прив’язав до неї свого голосистого чорно-рябого песика Жуля. – Навіщо так далеко від хати? — поцікавився у дідуся місцевий краєзнавець Григорій Гуртовий. – Жуль бобрів відганяє, бо внадилися пару років тому, чотири верби за ніч повалили, домівку свою збудували, — відкрився Віталій Іванович. – Куди ж вони тепер поділися? – Десь уверх по течії подалися. А ондатри й досі водяться, різного птаства чимало. Біля хати на узбережжі — голубий зруб криниці. Вода — кришталево чиста, смачна, беруть всі сусіди. До джерела — один метр, але воно ніколи не замерзає. Може, й справді відкрити на Застріжжі у Торчині невеличкий заповідник місцевого значення, — подумалось після інформації Григорія Гуртового.
