Майстер з Волині створює унікальні дерев'яні іграшки, які купують навіть у США

Волинський народний умілець Василь Ханзерук виготовляє дерев’яні ялинкові іграшки зі світязьким настроєм.

Про це пише Високий Замок.

Прикрасити цьогорічну ялинку крафтовими іграшками вирішила донька пана Ханзерука Марія. У батька попросила вирізати з липи кілька різних видів, але після допису в соціальних мережах «замовлення» вийшло за межі будинку.

«Щороку ми діставали з горища пле­тений кошик з новорічними іграшками. Серед них — дві жовті рибки, які тато ку­пив ще малим. Цього року ми придума­ли зробити колекцію іграшок — саме про Світязь, своє коріння, які будуть нага­дувати про Шацький край», — зробила анонс напередодні зимових свят Марія Ханзерук.

Планувалось, що колекція «Світязькі чачки» (так на Волині називають іграш­ки. — Авт.) складатиметься з п’яти дерев’яних іграшок, але фантазія май­стра вийшла за ці межі.

Так народились світязький боцюн, риба-краснопірка, яка втекла з легенди, очерет, який був їм за колиску, шишка, що береже леген­ди шацьких лісів, білий красень Світязя — лебідь, світязька крипа-човен, жолудь столітнього дуба та гриб, який росте по­між чорниць.

Під час розмови Марія зізналася, що дуже нервувала, бо не знала, чи комусь пристане ідея, чи будуть замовляти такі крафтові вироби. Яким же був її подив, коли довелося різьбити не символічні 5−10 штук, а 15 комплектів. Одні поїдуть у США, інші розлетілись по Україні.

«Відгукнулось багато людей. Всі вони з теплом згадують Шацький край, мають гарні спогади та враження від подорожі. Є такі, що просять зробити без підвіски, щоб були як іграшка для дітей», — розпо­віла Марія.

Човник став фаворитом. Ще б пак! Лише погляньте на ці мініатюрні весла. За задумом, його можна носити як підві­ску-аксесуар. Однак найважчим у роботі, як зізнався майстер Василь, став очерет.

Перші вироби видались не ідеальні, і відгадайте, де вони? Прикрашають ялин­ку господаря. Не ідеальні ще й тому, що майстер давно не практикувався — кіль­ка десятків років, навіть закинув усі різці. Довелося їх гострити і знову «набивати руку». Тепер замість зимової риболовлі вирізає чачки біля котла.

«Через ті чачки на риболовлю не пі­шов», — жартує Василь Григорович, бо з радістю підтримав ідею доньки. Каже, звичні вечірні батьківські телефонні роз­мови про життя-здоров'я перетворились на креативні планування проєкту.

Свого часу майстер Василь вирізав з дерева різних персонажів чи грибочки, які оселилися у місцевих лісах. Робив на замовлення різні дерев’яні вироби, ма­лював картини, ба навіть створював ре­кламні вивіски. Творча натура, очевидно, передалась через гени.

«Два рідні дядьки були творчі, займа­лися малюванням, один робив дизайн килимів та створював афіші, — розповів Василь Григорович. — Я ж творив змалеч­ку. Йду корову пасти, візьму деревину та й стругаю…».

Це не перший проєкт, на який «під­била» донька. Минулоріч наприкінці літа вони відкрили глемп «Боцюн» (глемп, або глемпінг — сучасний вид відпочин­ку, що поєднує розкіш комфортного жит­ла з атмосферою кемпінгу на природі. — Авт.).

Простір просто неба так назвали неспроста: як спомин про дідуся, який на подвір'ї змайстрував колодязь з кри­ничним журавлем у вигляді лелеки, а та­кож тому, що на поле, де розташований намет, злітаються боцюни. Уявляєте, прокидаєшся зранку, береш горнятко кави і підглядаєш за птахами. За таким Intermezzo приїжджали туристи з усієї України: хтось, щоб позайматися йогою, помилуватись природою чи влаштувати атмосферну фотосесію.

А поки глемпінг лише сезонна роз­вага, Марія знайшла для батька ще одну справу — виготовлення шопки. Тож май­стру годі відпочивати: він різьбить, донь­ка шліфує, покриває безпечним лаком та оформляє запашне упакування з сіном та лавандою.

Я ж маю слабинку до крафту та рідно­го краю, тож тепер і на моїй ялинці осе­лилися символи Шацька.

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: «Скарб купця»: на Волині знайшли унікальну колекцію давньоруських прикрас.