Серединна ніч першого весняного місяця підготувала несподіваний сюрприз. Втім не такий уже й несподіваний...
Серединна ніч першого весняного місяця підготувала несподіваний сюрприз. Втім не такий уже й несподіваний.
Мовою синоптиків це називалося банально й прозаїчно: «налипання мокрого снігу». Наяву ж — сліпучо-біла пухнаста казка, коли контури навіть найтоншої гілочки вкриті чималенькою сніговою шапкою. Невеличкий вранішній морозець сяк-так утримував цю неземну красу. Проте перші весняні промені не хотіли миритися із свавільним вторгненням зими. На допомогу їм підоспів порив вітру і... Поспішаючи на роботу алеєю скверу, що за Палацом урочистих подій, несподівано втрапила у справжню березневу заметіль. Тільки літали довкола не просто сніжинки, а цілі сніжки і просто безформні кавалки снігу, струшені вітром із гілок дерев. Один такий потрапив за комір чоловікові, що йшов попереду, і той аж присів від несподіванки, а потім, усміхаючись, почав вигрібати руками холодний весняний «дарунок». Через хвилину від недавньої зимової краси майже нічого не залишилося. На оголене віття клена весело «припаркувалася» зграя синичок. І лише ялина ще пишалася нічною білою обновою. Чи ж надовго?
