Олександр Гаврилюк уже створив понад два десятки образів Ісуса, Богородиці і святих.
Ікони крізь шрами війни: воїн із Волині малює ікони на ящиках з-під боєприпасів
Олександр Гаврилюк пішов на фронт добровольцем у 57 років, а після демобілізації вирізає та малює образи святих
Олександр Гаврилюк навчався у четвертій школі в місті Ківерці Луцького району. У лютому 2022-го пішов добровольцем захищати Україну. Цьогоріч на свято Покрови в міському парку біля меморіалу була виставка ікон. Незвичних, написаних не на дошках чи полотні, а на ящиках з-під боєприпасів. Автор – Олександр Гаврилюк. Демобілізований воїн, якому у 60 літ відкрився новий творчий талант.
Історію воїна розповідає газета «Вісник + К».
За короткий період майстер створив понад два десятки образів Ісуса, Богородиці і святих. Ікони волинянина є у домівках українців, на позиціях наших захисників, також їдуть у світ як мовчазна молитва з України.
Коли я зайшов до Олександра в майстерню, він працював над дерев’яною фігурою розп’ятого Ісуса. У руках – різець. Запах дерева, тиша і зосередженість – усе там дихало спокоєм. Хист до художньої творчості у цього талановитого чоловіка був з дитинства. Навчався різьбі по дереву у Ковельському професійно-технічному училищі №5, згодом закінчив фізкультурний факультет. Працював учителем фізкультури і праці у рідній школі в Ківерцях.
У кризові 90-ті, коли педагогам місяцями не платили зарплати, Олександр Йосипович узявся за різьбу, аби прогодувати родину. Саме його руками створені дерев’яні оздоби та престол у костелі Пресвятого Серця Ісуса Христа в Ківерцях, роботи для храму в Торчині.
Він без роздумів і сумнівів після повномасштабного вторгнення пішов у військкомат у віці 57 літ. Тоді були довжелезні черги і мотивація одна – чоловіки йшли добровольцями захищати свою родину.
«Потрапив у 39-й зенітно-ракетний полк. У мобільно-вогневій групі прикривали небо. Був у групі швидкого реагування як кращий стрілок», – пригадує співрозмовник.
Про саму службу Олександр Гаврилюк багато не розповідає. Каже: все як і в усіх – нічні виїзди, «полювання» на дрони, стан постійної напруги і бойової готовності. Зі своїм підрозділом ківерчанин побував у різних гарячих точках на сході і на півдні України. Захищали стратегічні енергетичні об’єкти та прикривали нашу техніку від ворожих атак з повітря. На одному місці ніколи не стояли. Щоб їх не засікли, постійно кочували з однієї позиції на іншу. Фіксували кожен пуск ракети на відеокамеру – для звітності.

Руки воїна-художника моляться разом із серцем
Коли перед демобілізацією напередодні 60-річчя у липні 2024-го потрапив у госпіталь й переніс операцію, на реабілітації захотілося залишити побратимам щось на пам’ять.
«Хлопці живуть у «норах», прикрашають стіни китайськими календариками, – усміхається він. – А я подумав: треба щось святе. Вирішив спробувати намалювати образ Божий на ящику з-під снарядів. Хоча до того картин ніколи не писав».
Так з’явилися ікони на ящиках з-під боєприпасів. Дошки – з отворами від куль і осколків, з військовими написами й маркуванням. Він не шліфував їх, не приховував ран дерева. Навпаки – крізь ці шрами проступає світло образу. Для роти написав Богородицю, для взводу – Спаса Нерукотворного. Це не канонічний іконопис – це молитва серця. Він пише, як лягає на душу, головне у картині – зміст. Ящики з-під боєприпасів стають іконами і повертаються до наших воїнів в окопи і бліндажі як обереги. Олександр Гаврилюк пише ікони на прохання волонтерів. Його роботи завезли меценатам, котрі допомагають Україні, у Фінляндію, Данію, Швецію. Коли польському благодійнику передали одну роботу волинського майстра, він заплакав від розчулення. Мені найбільше подобається картина, на якій архангел Михаїл топче кацапського фюрера путіна.
![]()
Після демобілізації Олександр Гаврилюк повернувся до роботи в школі, ще один навчальний рік викладав предмет «Захист України» і передавав свій бойовий досвід старшокласникам. Зараз на пенсії. Хоче завершити фігуру Богородиці, вирізати Ісуса з дуба – так, щоб здавалося, ніби Христос проростає з дерева і відроджується.
Так само відродиться і воскресне Україна, – тихо, але впевнено каже Олександр Гаврилюк. І в цих словах – уся його віра. Віра воїна, який пройшов війну і повернувся з іконою в руках.


Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ