«Ми підростаємо... Вибудовуємо із кісток страху собі грати...
«Ми підростаємо... Вибудовуємо із кісток страху собі грати.
Стаємо рабами своїх «ащопронасподумають». Нас привчають у всьому бачити тіло: жити без обмежень. Але хто сказав, що люди мають нижчати і нижчати? Що всі мають бути в полоні «культу тіла і його грубих утіх» (Ольга Кобилянська). І невже слово «кохатися» назавжди втратило своє істинне значення? І далі світла ставатиме все менше і менше? А хто запитував, чи ми цього хочемо?». Вікторія САВЧУК, учениця 11 класу Луцької гімназії № 18.
