Як воїни волинської бригади виходили з «нуля», щоб почути голос рідних

Володимир, Олексій, Дмитро та Євген, військовослужбовці 14-ї окремої механізованої бригади імені князя Романа Великого, повернулися з бойових позицій після чергової ротації. Попри втому та постійну небезпеку, захисники зберігають почуття гумору та діляться історіями, що стали частиною їхніх фронтових буднів.

Про це йдеться на фейсбук-сторінці бригади.

Медики підрозділу одразу провели огляд і направили Євгена у шпиталь

Олексій розповів про свій бойовий досвід «летального ДТП» для окупантів. Під час штурму ворожа піхота намагалася прорватися повз позиції українців на мотоциклі та квадроциклі.

«Вони так завзято тисли на газ, що не помітили перешкоди праворуч — мене з побратимом у засідці. Прорватися ворогам не вдалося, загинули всі», — розповідає воїн.

Будні на передовій зазвичай одноманітні: спостереження та звіти. Проте воїни знаходять способи підтримувати бойовий дух. 

«Продукти та воду нам доставляли дронами. Серед іншого були й смаколики від волонтерів. Багато чого знадобилося, коли готували новорічний стіл. Робили його з того, що було, але з щирою вірою: святкова традиція допоможе здійснити найзаповітніше бажання», – ділиться Дмитро.

У вільні хвилини бійці облаштовували свій побут власноруч: з підручних матеріалів змайстрували хлібницю та навіть шахову дошку для гри в бліндажі.

Заміна на позиціях сьогодні — це тонка операція, що потребує креативності та масштабного планування. Маршрут виходу розбивають на етапи, де кожен метр дороги прораховується командирами та розвідкою.

Бійці діляться враженнями від зворотного шляху: «Це нагадує квест під вогнем. Над тобою постійно щось літає: дрони, снаряди, міни. Ти маєш переступати, перелазити, перестрибувати нескінченні перешкоди. Кілька разів доводиться відбиватися від ворожих безпілотників стрілецькою зброєю. Ми долали кілометр за кілометром і, головне, втому, від якої болів кожен м’яз. Згодом нас зустріли побратими на машині. Про що думалося? Весь цей час думали про тих, кому невдовзі зателефонуємо…».

Зараз бійці проходять адаптацію, спілкуються з психологами та готуються до заслужених відпусток. Найсильніша емоція після виходу, кажуть воїни, — це нарешті почути рідний голос у телефоні та усвідомити: «Ти живий, ти виконав завдання, ти повернувся».

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: У громаді на Волині захиснику вручили нагороду за стійкість у бою.