Почувши по телебаченню назву населеного пункту Дилятин, прикипіла до екрана: із цим мальовничим селом на Івано-Франківщині пов’язані дитячі роки чоловіка. Та за мить була гірко розчарована...
Почувши по телебаченню назву населеного пункту Дилятин, прикипіла до екрана: із цим мальовничим селом на Івано-Франківщині пов’язані дитячі роки чоловіка. Та за мить була гірко розчарована.
Сюжет був про те, що дилятинці влаштували жахливі смітники у зоні відчуження Львівської залізниці. Залізничники змушені були покарати нехлюїв, відмінивши зупинки дизелів на найбільш забруднених станціях. Оскільки рідко користуюся залізничним транспортом, то не знаю, яка ситуація у нас. А от щодо автошляхів... Після того, як розтанув сніг, проявилася уся наша безкультурність і хамство щодо природи. Хотілося вірити, що ось до Великодня все це неподобство прибереться... Не прибралося! Їхала на Проводи до своїх рідних Локач і червоніла за земляків. На узліссях уздовж автотраси то тут, то там — сміттєзвалища. Особливо багато їх на відрізку від Войниці до Крухинич. Хочу і не можу збагнути, як поєднується барвисто прибраний до Великодня стрічками й квітами хрест-фігура на околиці села із смітником, який створили за сотню метрів?!
