Пенсіонер із Луцька Олександр Антонович Луцюк потерпає, чи не перетвориться його рідна багатоповерхівка на вулиці Винниченка, 16 на братську могилу для тамтешніх жильців (тьху-тьху, постукаємо по дереву)...
Пенсіонер із Луцька Олександр Антонович Луцюк потерпає, чи не перетвориться його рідна багатоповерхівка на вулиці Винниченка, 16 на братську могилу для тамтешніх жильців (тьху-тьху, постукаємо по дереву).
Таку тривожну картину поважний чоловік цілком серйозно змалював у телефонній розмові. Після того, як квартири на першому поверсі будинку розкупили підприємці, дім став одним великим будмайданчиком. Нові господарі весь час щось переробляють - довбають, пиляють, свердлять. Одне руйнують, інше мурують. Вікна ставлять високі - від підлоги до стелі. «Про центральну несучу стіну я навіть не знаю, хто і як за неї брався. Щоразу хрещуся, коли заходжу у під’їзд. Здається, один сильний порив вітру чи маленький землетрус - і кінець прийде нашому помешканню, - тривожиться лучанин. - Що то за порядки, щоб дозволяти такі ризиковані перебудови? Нехай прийде група спеціалістів (по одному їх тут чимало ходить) і скаже: чи може житловий будинок витримати все це і хто буде відповідати, якщо, не дай Боже, трапиться біда».
