ВИБОРИ ІЗ БАГАТЬМА НЕВІДОМИМИ

Після того, як Верховна Рада скасувала вибори до місцевих рад 30 травня, в країні запанувала невизначеність. Не відома ні дата нових виборів, ні те, як будемо голосувати - за партії чи за окремих кандидатів. Знаючи, як наш парламент уміє приймати рішення в останній момент, Ковельський міський голова Сергій Кошарук виступив з ініціативою заздалегідь обговорити можливі варіанти розвитку подій. Дискусія відбулася у форматі «круглого столу»

Тамара ТРОФИМЧУК

Для участі у ньому до Ковеля приїхали «теоретики і практики». Теоретики - політологи, соціологи, юристи - прибули на Волинь із Києва, Львова. Практиків на «круглому столі» представляли голови міських та селищних рад нашої області, члени політичних партій, громадських організацій. У вступному слові Сергій Кошарук зазначив, що зараз маємо ситуацію, коли міський голова обирається за мажоритарною системою, а депутатський корпус - за партійною. За таких обставин в органах місцевого самоврядування нерідко замість конструктивної роботи виникає протистояння. Подібна ситуація породила багато проблем у минулому, однак має шанси повторитися у наступній каденції. Як цьому запобігти?
- Конче необхідно запровадити нову виборчу модель, зупинитися на чомусь одному, - висловив своє бачення голова Українського юридичного товариства Олег Березюк. - Якщо вибори у ради проходять за партійними списками, було б логічно, аби міського голову обирала більшість депутатів. Якщо ж мера обирає вся громада, то і депутатів треба обирати за мажоритарною системою. У такому випадку, як правило, запитують, а що ж будуть робити партії? У Великобританії, наприклад, діє мажоритарна система, але без партійного членства кандидат не має шансів виграти вибори. Ми пропонуємо повернутися до Закону про вибори 2002 року за мажоритарною системою, але із деякими поправками.
Тему продовжив голова Комітету виборців України Олег Черненко. Він підтвердив, що на місцевому рівні пропорційна система себе дискредитувала, адже партії виявилися не тими, ким мали бути. Більшість виборців справедливо вважають, що каналізації і дороги не мають партійності, ними повинні займатися спеціалісти, а не політики. Проста логіка підказує повернутися до «мажоритарки», але на перешкоді цьому зараз стають інтереси великих політичних сил.
- Правляча еліта на хвилі успіху після президентських виборів хоче залишити все так, як є. Водночас вона змушена рахуватися із суспільною думкою, що не підтримує партійної системи, - змалював підводні течії у «верхах» Олег Черненко. - Тому найбільш ймовірний сценарій місцевих виборів - «50 на 50», так звана змішана система, коли одна половина депутатського корпусу обирається на пропорційній основі, друга - індивідуально. Регіонали мають серйозний намір провести відповідний законопроект у Верховній Раді. Парламентські слухання з цього питання призначені на 12 травня. Можливо, стануться якісь несподіванки. Хоча я в них мало вірю. Швидше за все, бурхливі дебати будуть свистком, у який вийде пара, і не більше.
Проти підходу «50 на 50» категорично заперечив нововолинський міський голова Віктор Сапожников, заявивши, що такий підхід нагадує йому ситуацію, про яку кажуть - «бути трохи вагітною». Змішана система, на його думку, не вирішить проблеми, а тільки посилить хаос. Питання з місцевими виборами треба вирішувати однозначно на мажоритарній основі, аби люди орієнтувалися, за кого голосують і з кого потім можуть спитати за роботу.
- Досить вже спекулювати гаслами про партійні програми. Насправді на місцевому рівні ніхто про них не думає. У нашій міськраді окремі депутати за чотири роки кілька разів міняли табори на протилежні. Яку програму вони реалізували? Партійну? Нічого подібного. Тільки свою особисту програму, - не приховував обурення міський голова, котрий керує шахтарським містом три каденції.
Розчарування у партіях підтверджує статистика. Із 176 зареєстрованих в Україні політичних сил своєму призначенню відповідають тільки 10. Частина партій створена з комерційною метою - для перепродажу, якщо хтось зацікавиться. Навіщо існують решта - загадка. Не дивно, що за цих обставин партіям і блокам у нас довіряють лише 11 відсотків. Трохи кращі справи у місцевої влади - довіра до неї вимірюється 30 відсотками. На захист партій прозвучало: ми вже забули, як «мажоритарка» свого часу обмежувала опозицію. Повернутися до неї - все одно, що випити таблетку від болю, тоді як насправді треба серйозно лікуватися.
Але «лікування» може тривати надто довго. Як бути, коли вибори оголосять, а законодавство все-таки не зміниться? Сергій Кошарук вважає, що навіть зараз є можливість зробити так, аби інтереси громади представляли найбільш авторитетні у місті люди. Допоможе у цьому такий алгоритм. Спочатку треба визначити коло осіб, які користуються заслуженою повагою серед ковельчан і закликати їх погодитися представляти інтереси громади в раді. Шляхом опитування громадської думки дізнатися, хто з них користується найбільшою підтримкою серед городян. Відповідно до встановленого рейтингу сформувати список кандидатів у депутати. Так буде дотримано принцип: «Громада обирає - влада працює».
Пропозиція міського голови викликала жваве обговорення. Як виявилося, метод цей експертам відомий під назвою «праймеріз» - «попереднє голосування». Суть його полягає у тому, що перш ніж заявити про безпосередню участь у перегонах, кандидати визначають рівень своєї популярності. У багатьох штатах Америки без цієї процедури претенденти навіть не ризикують балотуватися. Щоправда, необхідною умовою дієвості цього методу є висока активність громадян.
Як підкреслив Олег Черненко, саме таку ідею Комітет виборців свого часу радив застосувати на виборах мера Києва, тобто спершу дізнатися, кого кияни хочуть бачити главою міста. Але партії не прислухалися до порад КВУ, результат голосування у Києві всім відомий. Можливо, Ковелю пощастить стати більш успішним майданчиком для випробування демократичної моделі. Свою підтримку ініціативі Ковельської громади по залученню мешканців міста до формування виборчих списків учасники «круглого столу» висловили у відповідній резолюції. А також подякували за організацію зібрання, адже «реальна політика твориться не в Києві, а на місцях».