Реформа децентралізації стала критично важливою для стійкості України.
Експерт: реформа децентралізації врятувала Україну під час війни
Директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос написав у соцмережах, що реформа децентралізації, яка стартувала з 2015 року за каденції п’ятого президента Петра Порошенка, стала основою для стійкості держави після початку повномасштабного вторгнення
На думку експерта, її ключовий вплив не змогли передбачити ані у Росії, ані на Заході.
«Протягом 2015–2020 років Україна реалізувала одну з найамбітніших реформ місцевого самоврядування в регіоні: реальне об’єднання громад, передача ресурсів і повноважень «на місця», і головне — формування нового шару місцевих еліт, загартованих практикою самостійних рішень. Окремі західні аналітики, зокрема Chatham House ще у 2019 році, помічали геополітичний вимір реформи, вказуючи, що децентралізація ускладнює гібридну дестабілізацію регіонів. Але зв’язку між реформою і воєнною стійкістю суспільства ніхто не передбачав», – зауважив Семиволос.
«Переважна більшість міжнародних звітів і донорських організацій описувала децентралізацію в категоріях адміністративної ефективності, якості сервісів і фіскальної реформи. Те, що громади набувають звички до самостійних рішень і горизонтальної координації — тобто саме те, що спрацює у лютому 2022-го – практично залишалось поза аналітичним радаром», – переконаний експерт.
«Москва ж не бачила цього процесу взагалі — з тієї самої причини, з якої ігнорувала будь-яку іншу українську суб’єктність. Для Кремля держава існує лише як жорстка вертикаль: якщо її зламати в центрі, вся конструкція має розсипатися. Те, що відбувалося в громадах, набута ними автономія та звичка до самоорганізації просто перебувало поза межами російського аналітичного поля. Коли навесні 2022 року в окупованих районах виник стихійний спротив без видимого центрального командування, це стало для російських військових справжнім когнітивним шоком. Вони не розуміли, з чим мають справу — адже в їхній моделі світу такого явища, як самодостатня громада, просто не існувало», – констатував Ігор Семиволос.
«Обидві сліпоти мали спільну природу, хоча і різне походження. І Москва, і більшість західних аналітиків мислили в категоріях вертикалі. Для одних — тому що інших категорій не існувало ідеологічно. Для інших — тому що вертикаль піддається виміру, а горизонталь — ні. Результат був однаковий: нездатність побачити горизонтальне як стратегічне. Але є принципова різниця між двома типами сліпоти. Західна була виправною — і після 24 лютого вона почала виправлятись швидко. Російська — структурно невиправна, поки існує базовий наратив про «один народ». Визнати, що українська стратегічна культура є окремою і що вона виявилась ефективнішою у критичний момент — означало б для Кремля підрити онтологічний фундамент самої війни. Тому навіть очевидні факти не конвертувались у переосмислення», – вважає експерт.
«Реформа децентралізації 2015–2020 років непомітно виховала новий тип інституційної суб’єктності. Місцеве самоврядування, отримавши реальні ресурси та звичку до самостійних рішень, уже не вписувалося в логіку «єдиного командного ланцюга», – зазначив експерт.
«Те, що Україна не мала зовнішньо нав’язаної рамки власної стратегічної ідентичності, означало, що ця ідентичність формувалась зсередини — повільно, суперечливо, через кризи і розчарування. Але саме тому, коли прийшло випробування, вона виявилась органічною, а не імпортованою. І органічне — як показав лютий 2022-го — виявляється значно стійкішим», – запевнив Ігор Семиволос.
«Напередодні 24 лютого українська державна машина фактично розщепилася на три автономні шари, що діяли в різних реальностях. Офіційна вертикаль продовжувала політику «заспокоєння». Інститути оборони потай готувалися до найгіршого сценарію, діючи за межами офіційних директив. Частина вертикалі працювала проти неї зсередини. Це розщеплення стало ключовим фактором перших днів війни — Україна вистояла не тому, що система спрацювала як єдиний механізм, а тому, що військова і громадянська суб’єктність виявилася спроможною діяти автономно, коли політична логіка зайшла у глухий кут», – нагадав він.
«Армія виявилась готовою — через вісім років бойового досвіду та ініціативну підготовку всупереч офіційним заборонам. Суспільство зреагувало миттєво через активований рефлекс горизонтальної координації. Громади вистояли завдяки децентралізації, яку ніхто спочатку не планував як стратегічний ресурс оборони», – пояснив автор.
«23 лютого 2022 року Україна входила у велику війну з глибоко суперечливою спадщиною — але з одним прихованим активом, якого не бачили ні в Москві, ні на Заході, ні, вочевидь, у частині самого Офісу президента: роки автономного навчання системи, яке відбувалося поза вертикаллю і часто попри неї. Наступного дня цей ресурс почав говорити сам за себе — Україна вступила в бій не як ієрархічна структура, що чекає на наказ, а як жива мережа, здатна до самоорганізації в точках розриву», – додав Ігор Семиволос.
