Швецію – дискваліфіковано. Тепер Україна сьогодні терміново зіграє проти Польщі

Як ви здогадалися, в заголовку й підзаголовку автор вирішив у такий спосіб привітати вас із 1 квітня, бо наша збірна, як і всі ми, дивитимемося за перипетіями чемпіонату хіба що по телевізору. Але, як написала Леся Українка: «Щоб не плакать, я сміялась…» Дотепне слово, жарт, гумор рятують нас і від подібних поразок, і особливо – під час нинішньої війни.

Бо, коли над нашими головами щотижня, а буває й частіше, літають зграї ворожих безпілотників і крилатих ракет, здається, кожній нормальній людині – не до веселощів. Щонайперше, треба дбати про свій порятунок і порятунок своїх близьких.

А як тим українцям, які залишаються у прифронтових селах, містечках і містах, де не можна дочекатися хоча б кількох годин без повітряних тривог? Що в такому випадку казати про наших захисників?

Та навіть у цих страшних буднях наші бійці і ті, хто в тилу, не падають духом. Погодьтеся, що неабияк допомагають їм вижити в цих нелюдських умовах і гумор, і сміх.

Тому, щоб не впасти у відчай, а відчути силу духу, життєву енергію, про пережите починають говорити з гумором. Саме жартуючи, знімаємо з себе страхи й щоденні стреси.

«Коли ми жартуємо, – кажуть вчені-психологи, – ми говоримо про складне, але одночасно жартуємо». Відтак стає не так ніяково й не так страшно.

«Коли ми жартуємо, – кажуть вчені-психологи, – ми говоримо про складне, але одночасно жартуємо». Відтак стає не так ніяково й не так страшно.

Згадаймо перші трагічні місяці повномасштабної війни, коли ворог наступав на всіх фронтах, як тоді символом нескореності наших військ і майбутнього розгрому окупантів стало селище Чорнобаївка, що на Херсонщині.

В інформаційному просторі з’явилося безліч жартів, мемів, фотожаб, у яких висміювали дії загарбників, що раз по раз поверталися на аеродром, де їх знищували, називаючи цю подію «привидом Чорнобаївки». Приклад: російський військовий телефонує додому: «Мать, я в Чорнобаєвці… А, ні, вже в пеклі».

Чорнобаївка стала символом того, що ворог повільно й невміло засвоює уроки війни, а українці б’ють ворога влучно і жартують, знецінюючи його зусилля.

Це дуже позитивно впливає на наш моральний стан, коли сміємося над поняттям «вторая армія міра», висміюємо спорядження їхніх солдатів тощо.

Вони віроломно вдерлися на нашу землю і були переконані, що тут зустрічатимуть їх із квітами. Пригадую сатиричний малюнок, на якому – довжелезний ряд похоронних вінків для російських зайд. А наскільки зворушив мем про бабусю, яка розкладає насіннячко по кишенях окупантів, що мають обов’язково полягти тут, на цій землі, щоб приховані зернинки змогли колись прорости.

Такий гумор – дійсно своєрідна зброя українців, яка деморалізує ворога й допомагає створювати в суспільстві відчуття єдності, зміцнює побратимство серед військових, допомагає їм відчувати підтримку та допомогу цивільних.

Сміх вважають навіть своєрідною «бронею» для психіки. Чому? Бо він нерідко здатен замінити якщо не страх, то – сльози. «Людському мозку вже не страшне те, що викликає сміх. Нам легше пережити важкі події, якщо знаходимо підстави, щоб із них посміятися», – переконана магістр психології з Києва Богдана Валігура.

Саме в такий спосіб, коли в дні лютої війни ми плачемо чи сміємося, то, в першу чергу, захищаємо себе. А коли ще й чуємо, що російський режим побудований на «чмонях», то розуміємо, що він не такий уже й страшний.

І ми їх обов’язково переможемо, тому що ми – кращі, сильніші розумніші й… веселіші.

Одним словом, з Днем сміху!

Михайло ЛАПКІВ, журналіст, колишній редактор Луцької районної газети «Слава праці», автор газети «Волинь».

Зараз також читають: Кривдники України – шведи – у матчі-трилері скривдили і Польщу. А що там Ребров?