Трансплантація у 25 років.
«Я дуже хотів жити»: у Львові 25-річний батько отримав нове серце та другий шанс на життя
Крім Івана, також було врятовано 45-річну жінку з цирозом печінки та двох пацієнток, 36-ти і 50-ти років, з нирковою недостатністю
Рятівну операцію молодому чоловіку з Львівщини, який вже був у вкрай важкому стані і згасав з кожним днем, виконали кардіохірурги Центру трансплантології Першого медоб’єднання Львова.
Про це інформують у медзакладі.
Іван Пристанський до 2024 року був абсолютно здоровим хлопцем, рано одружився і став батьком. Як нізвідки 2 роки тому з'явилися задишка, біль у грудях та набряки. Коли він уже буквально став задихатися і не міг спати, звернувся до лікарів.
Діагноз був приголомшливий – дилатаційна кардіоміопатія. Це захворювання, за якого серцевий м'яз слабшає, а камери серця розтягуються і стають надто великими. Від такої незворотної серцевої недостатності не застрахована жодна людина. Дилатаційну кардіоміопатію можуть, скажімо, спричинити віруси грипу та герпесу або ж бактеріальна інфекція. У випадку Івана пусковим механізмом могло стати ГРВІ.
На момент обстеження серце пацієнта працювало лише на 15%. Єдиним шансом на порятунок була трансплантація. «Було страшно. Але моя родина, дружина і 3-річний син дали мені сили. Саме вони підтримали і надихнули, щоб стати в лист очікування», — розповідає Іван.
7 місяців очікування стали справжнім випробуванням. Стан молодого чоловіка погіршувався з кожним днем. За тиждень до трансплантації, якої могло і не статися, швидка привезла Івана до нашої лікарні вже у вкрай важкому стані.
«Щодня я лежав і молився, щоб з’явився донор. Бо я дуже хотів жити», — згадує пацієнт.
31 березня Іван все ж таки почув ті самі слова: «є донорське серце, готуємося до операції». Тієї ж ночі наші кардіохірурги виконали трансплантацію. А донорське серце забилося вже у грудях Івана.
«Коли я відкрив очі після операції, відчув неймовірну радість. Різниця між до і після колосальна. Я зміг вільно дихати вже у перший день. А нормально спати – це взагалі було щось неймовірне. Вперше за довгий час я відчув себе щасливим. Тепер у мене нове життя», — ділиться Іван.
Післяопераційний період минув без ускладнень. Уже на 14-ту добу Іван повернувся додому – до родини і маленького сина. Найбільша його мрія – знову жити звичайним життям, таким, яким воно було до хвороби – здійснилася.
«Дякуємо родині донора за великодушність – це вчинок неймовірної сили та людяності!» – наголосили в дописі.
Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу Волинь ЗМІ
Читайте також: «Це наче моя третя дитина»: на Волині дружина загиблого Героя відкрила власну справу.
