ОТАК І ЖИВЕМО: кишенькові гроші виховують чи розбещують?

У маршрутку зайшло дівчатко, з вигляду — першокласниця.

За плечима — шкільний рюкзачок, в одній руці — парасолька, торбинка з перезувним взуттям і гаманець, в іншій — жменька шоколадних цукерок, чіпси і пляшка солодкої води, куплені, вочевидь, щойно, на зупинці у міні-маркеті. Вільних місць не було, триматися за поручень теж нічим — руки зайняті. При спробі розрахуватися за проїзд гаманець у дитини впав і з нього посипалися купюри у 50, 20 гривень і дрібніші...
Допомагаючи дівчинці зібрати гроші, запитала: «Це тобі мама дала?».
— Ні, тато!
Подумалось: чи розумно давати семирічній дитині значну суму кишенькових грошей? Не лише тому, що вона їм ще ціни не знає та й накупує всякого непотребу на кшталт чіпсів. Дитина неодмінно наражається на заздрощі тих ровесників, котрі мають значно менші можливості. Зрештою, дитина ще не вміє поводитися з грішми і її можуть ошукати, пограбувати. Але, на жаль, частенько татусі намагаються компенсувати кишеньковими грішми брак часу, уваги, а відтак і любові, турботи про своїх чад.