Розповім про недавно побачений парадокс, якими так любить іноді дивувати нас життя. На автостанції одного волинського містечка юнак, вочевидь студент (бо в п’ятницю і з немалою дорожньою сумкою), чекав на свій рейс...
Розповім про недавно побачений парадокс, якими так любить іноді дивувати нас життя. На автостанції одного волинського містечка юнак, вочевидь студент (бо в п’ятницю і з немалою дорожньою сумкою), чекав на свій рейс.
Хлопець вигідно вирізнявся футболкою з написом: «Щоб ожив козацький дух». Я вже вирішила, що в цього незнайомця, мабуть, неабиякі патріотичні поривання, аж тут він дістав із кишені жменю соняшникового насіння і почав його лузати, кидаючи сміття просто собі під ноги. Смітник був на відстані кількох кроків від юного «козака». Жменька насіння, потім друга, потім ще одна утворили чорне півколо біля ніг хлопця. Напевно, його одяг – це всього лише спосіб привернути увагу, а не вияв шляхетних почуттів. Бо ж де ви бачили, щоб козаки на рідну землю плювали? Непатріотично якось… Побаченим поділилася студентка факультету журналістики Львівського національного університету ім. І. Франка Ярослава Тимощук.
