Схилімо голови в скорботі: сьогодні Волинь проводжає в засвіти Героя

Війна принесла біль і непоправну втрату у ще одну родину… «На щиті» повертається на рідну Волинь старший солдат Іван Васильович Оксенчук.

Про це повідомляє проКовель.

Іван — уродженець села Кривлин, але наш Ковель став для нього рідним містом ще з юності. Тут він навчався, згодом оселився разом із родиною, мріяв, планував, хотів жити у вільній країні поруч із найдорожчими людьми.
 

Завтра, 17 травня, відбудеться прощання з воїном.

Чин похорону проходитиме за таким порядком:

13:00 — відспівування Героя у храмі села Мельниця.

Після заупокійної служби траурний кортеж вирушить у село Кривлин Велицької громади до рідної домівки Захисника, де проживають його батьки.

Поховають Оксенчука Івана Васильовича на кладовищі села Кривлин.

 

Іван Оксенчук — ровесник української незалежності. Народився 30 вересня 1991 року. Після закінчення школи у сусідньому селі Мельниця навчався у Ковельському професійно-технічному училищі. Упродовж десяти років працював у нашому місті на приватному підприємстві.
 

У 2015 році він створив сім’ю. Разом із дружиною Іванною вони виховували двох маленьких синів — Марка та Павла. Для дітей він був люблячим татом, для дружини й батьків — надійною опорою, для друзів — людиною, на яку завжди можна було розраховувати. За що б не брався — усе робив якнайкраще, відповідально, по-справжньому.
 

17 червня 2022 року Іван був призваний до лав Збройних Сил України та зарахований до складу військової частини А1008.
 

Саме в той час родина чекала на народження другого синочка. Вперше тато взяв маленького Павлика на руки, коли тому було вже два місяці — під час короткої відпустки.
 

Спочатку у війську чоловік займався логістикою, доставкою всього необхідного для побратимів. А у 2025 році його перевели до мінометного підрозділу. Відтоді — передова, бойові позиції, постійний ризик і надлюдське виснаження.
 

За віддану і сумлінну службу Івана Оксенчука було нагороджено  відзнакою Міністра оборони України «Хрест доблесті».
 

Як пригадує дружина, один із найважчих бойових виходів тривав із початку грудня й до квітня, коли Іван безперервно перебував на позиціях. Це були надзвичайно складні дні — холод, небезпека, постійні обстріли, ворожі дрони. Виходити з позицій доводилося вночі, у густий туман, аби не потрапити під ворожий вогонь. І навіть там він знаходив можливість набрати дружину, почути голоси дітей, сказати, що все добре.
 

Нещодавно була така бажана відпустка — 17 днів удома, поруч із найріднішими. Стільки всього напланували, стільки задумали.

Трохи більше тижня тому він знову вирушив на фронт. Пішов на бойове завдання… з якого,  на жаль, уже не повернувся. Скид ворожого дрона став смертельним.

Майстер мінометного взводу, старший солдат Іван Оксенчук загинув 13 травня 2026 року внаслідок ворожого обстрілу поблизу населеного пункту Осинове Куп’янського району Харківської області.

Івану назавжди 34… Молодий. Красивий. Люблячий. Чесний. Він віддав своє життя за незалежність України, за майбутнє своїх дітей, за кожного з нас.

Дякуємо тобі, воїне, за мужність, стійкість і жертовність.

Щирі співчуття дружині Іванні, маленьким синам, мамі Ользі Миколаївні, татові Василю Івановичу, братам Сергієві та Миколі з родинами, усім, хто знав і любив цю надзвичайно світлу людину.
 

Вічна пам’ять і слава Герою.

Читайте також: «Непоправні втрати: на війні загинули двоє волинян».