«Уже 26 років, як я без другого крила…» – казала Галина Степанівна про свого Полікарпа. Тепер вони знову поруч – у вічності, пам’яті й любові.
Зупинилося серце дружини легендарного журналіста Волині
Відома в Луцьку педагогиня Галина Степанівна Шафета відійшла у засвіти на 90-му році життя
28 травня надійшла чорна звістка: перестало битися серце Галини Степанівни Шафети — знаної в Луцьку педагогині-математички, людини світлого розуму, великої внутрішньої культури, чуйного серця і великої любові до України.
Багато років Галина Степанівна викладала найточнішу науку в школі-інтернаті на вулиці Дубенській, 32 – нині це Комунальний заклад «Луцький навчально-виховний комплекс «Загальноосвітня школа-інтернат І–ІІІ ступенів – правознавчий ліцей з посиленою фізичною підготовкою»». Її пам’ятають як учительку вимогливу й справедливу, мудру наставницю, яка не лише навчала формул і теорем, а й допомагала дітям знаходити в житті правильні відповіді.
Особливою сторінкою її долі була любов і вірність Полікарпові Шафеті (1935–1996) — легендарному журналістові Волині, колишньому головному редакторові газети «Волинь». Вони були подружжям, у якому поєдналися слово і мудрість, журналістика і педагогіка, служіння людям і рідному краю.
Сама Галина Степанівна колись зізнавалася: «Уже 26 років, як я без другого крила…». І в цих словах – уся глибина її любові, пам’яті й тієї великої вірності, яку людина несе через усе життя.
Після смерті чоловіка Галина Степанівна не втратила зв’язку з нашою редакційною родиною. Вона стала дописувачкою «Волині», уважною читачкою і щирою порадницею. Колись вона сказала, що з газетою «Волинь» дружить ще зі школи. І ця дружба справді тривала десятиліттями.
Навіть в останні роки життя, коли хвороба прикувала її до ліжка, Галина Степанівна до останнього читала газету «Волинь» і її «доньок», коментувала статті, підказувала цікаві теми. Її слово було виваженим, точним і теплим – таким, якою була вона сама.
Вона мала чуйне патріотичне серце. Боліла Україною, переживала за наших воїнів, за журналістів на передовій, за дітей і правнуків, яким випало бачити війну. І навіть у найтяжчі часи не втрачала світлої віри в Перемогу.
З притаманною їй щирістю й теплом Галина Степанівна колись сказала, що якби до неї додому завітав Валерій Залужний, то приготувала б йому волинські деруни. І додала: «Пане Валерію, чекаю з Перемогою!»
Читайте про це: У свої 87 Галина Шафета мріє приготувати деруни для... Валерія Залужного.
Такою вона й залишиться в нашій пам’яті – красивою душею, мудрою вчителькою, вірною дружиною, щирою українкою, людиною, яка до останнього жила словом, пам’яттю, родиною, газетою і Україною.
Прощання з Галиною Степанівною Шафетою (1936–2026) відбудеться завтра з 11:00 до 14:00 у каплиці Свято-Пантелеймонівського храму в приміщенні терапевтичного корпусу на території Волинської обласної клінічної лікарні в Луцьку за адресою: проспект Президента Грушевського, 21.
Прощання з Галиною Степанівною Шафетою відбудеться завтра з 11:00 до 14:00 у каплиці Свято-Пантелеймонівського храму в приміщенні терапевтичного корпусу на території Волинської обласної клінічної лікарні в Луцьку за адресою: проспект Президента Грушевського, 21.
Поховають Галину Степанівну у рідному селі Дубове Ковельського району – поруч із чоловіком Полікарпом Шафетою.
Редакція газети «Волинь» висловлює щирі співчуття рідним, близьким, колишнім учням, колегам і всім, хто знав та шанував Галину Степанівну.
Світла пам’ять про неї житиме у вдячних серцях.
Зараз також читають: 90-літня лучанка Галина Шафета: «Шкодую, що в юності мало розпитувала про своїх предків – за це мені й сьогодні прикро…»
