Невгамовні сусідки із нашої багатоповерхівки, що на вулиці М. Кравчука у Луцьку, розбили довкола будинку клумби і насадили квітів...
Невгамовні сусідки із нашої багатоповерхівки, що на вулиці М. Кравчука у Луцьку, розбили довкола будинку клумби і насадили квітів.
Із ранньої весни й аж до снігу тут милують око нарциси й тюльпани, піони й дельфініум, лілії й іриси, люпин декоративний і космеї, чорнобривці, мальви й хризантеми — всього й не перелічити. Але не минає і дня, щоб хтось із сусідів не пожалівся: — Ну подивіться, «царську корону» якийсь хлопчисько вирвав із коренем і тут же кинув! Або: — Такі ж гарні іриси розцвіли, а йшли дві дівчинки, взяли й зламали! Я знаю: моїм сусідкам не так шкода своєї праці, як обурює й бентежить психологія молоді, абсолютно несприйнятної, нечутливої до краси. Було б ще зрозуміло, коли б хлопець, не маючи грошей, заскочив у чужий город і вирвав квітку для коханої... А вирвати, і тут же викинути під ноги?! На жаль, винні тут не стільки діти, як ми, дорослі, які не навчили, що й у місті не буває нічийних квітів, що за кожною рослинкою стоїть чиясь праця й бажання зробити наше довкілля красивішим, комфортнішим, ближчим до природи. І молоді мами, що гуляють по вулицях із візочками, не намагалися б зірвати дитині квіточку, щоб погралася, бо таким чином закладають стереотип поведінки на майбутнє. Та й квіточка, до того ж, може виявитися отруйною...
