Трапилася у нас ось така цікава історія.
Невістка Ольга докупила на ринку п’ять курчат і випустила їх у хлів до квочки. Однак та прийняла лише двох, а інших двох побила й вони невдовзі загинули. Така ж доля чекала й на третє. Його товкла не тільки курка, а і її курчата...
Трапилася у нас ось така цікава історія. Невістка Ольга докупила на ринку п’ять курчат і випустила їх у хлів до квочки. Однак та прийняла лише двох, а інших двох побила й вони невдовзі загинули. Така ж доля чекала й на третє. Його товкла не тільки курка, а і її курчата.
Довелося тримати бідне пташеня декілька днів у картонній коробці на кухні. Хотіли запропонувати сусідці, але на подвір’ї зустріли своїх семеро маленьких гусенят і курча випустили до них. Гусенята були інкубаторні. Вони з радістю прийняли скривджене курча: разом ходять, разом кормляться. Як потомляться, бо ж маленькі іще, то сідали у травичці, курча вмощувалося поряд, а коли прохолодно або мокро – то залізало комусь із гусенят на спину. Коли ж гусенята підросли, стали випускати їх на річку (ми живемо в Любешові на березі тихоплинного Стоходу). Якщо гусенята плавають, то курча ходить берегом, спочатку навіть пробувало заходити у воду. Коли ж гусенята довго затримуються у воді, то починає жалібно пищати. Гусенята неохоче розлучаються з водою, але все ж пливуть до берега, витягують свої жовті голівки й щось так щиро «розповідають» своїй подрузі. Та заспокоюється – і всі знову щипають травичку (див. фото). Боїмося лише, щоб хтось з відпочивальників, яких тепер багато біля річки, ненароком не наступив на курча, розповів про дивовижу Петро Кравчук, автор «Книги рекордів Волині».
