Потайки поховали під страхом розстрілу: історія єдиної на Волині братської могили бійців УНР

У неділю, 26 липня, у селі Мильськ відбулося освячення оновленого пам’ятного знака на могилі вояків Української Народної Республіки.

Про це пише Рожищенська міська рада.

Поховання вояків УНР, котрі загинули у 1920 році у Мильську, - єдина на Волині братська могила тих часів, тому несе в собі не лише історичну цінність, але й духовну – є справжнім символом патріотизму, відданості та мужності наших предків у боротьбі за незалежність Української держави.

В урочистому заході взяли участь Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук, депутат Волинської обласної ради, військовослужбовець Олександр Пирожик, заступник голови Луцької районної ради, ветеран ЗСУ Сергій Сівак, депутати Рожищенської міської ради Анна Літушко та Валерій Куденчук, ветеран російсько-української війни Руслан Тимощук, староста Переспівського старостинського округу Віктор Лук’янчук, волинські краєзнавці, історики та небайдужі жителі села.

Чин освячення хреста провів намісник Свято-Успенського чоловічого монастиря села Сокіл архімандрит Яків у співслужінні зі священниками Рожищенського благочиння Православної Церкви України.

З історичною довідкою про події тих часів, які в своїй більшості грунтуються на спогадах місцевих старожилів, адже архівних свідчень досить мало, виступив волинський краєзнавець Сергій Наумук. Доповнив розповідь про ці події і місцевий краєзнавець, депутат Рожищенської міської ради Валерій Куденчук, котрий багато років поспіль займається краєзнавчою роботою, аби історія цього славного волинського села жила для нащадків.

Отож, за свідченнями жительки Мильська Ніни Дем'янівни Лавренюк, під час визвольних змагань у липні 1920 року в одній з хат ceлa Мильськ після переправи через річку Стохід заночували вояки Дієвої армії УНР. Над ранок на них напали башкири, які входили до складу Червоної армії. Зав'язався бій, під час якого загинуло близько двох десятків вояків Дієвої армії УНР.

Під страхом смерті місцеві жителі Дем'ян Лавренюк та його син Іван (червоноармійці заборонили ховати вояків УНР) поховали загиблих на кладовищі у братській могилі та встановили на ній хрест, який простояв до 1950-их років.

Згодом хрест зник з братського поховання. Напевно, таким чином тодішня влада хотіла стерти пам’ять про українських патріотів у місцевих жителів. І лише у 1991 році з ініціативи місцевих активістів, зокрема й Валерія Куденчука, хрест на похованні було відновлено.

Через понад сто років з часу того бою ми не знаємо достеменно імен загиблих, не знаємо їх точної кількості, але знаємо напевно – і тоді, і сьогодні українські патріоти боролися та борються з єдиним ворогом – московією, яка прагне нас знищити як націю.

Виступаючи перед присутніми, поважні гості, частина з яких пройшла дорогами сьогоднішньої війни, були єдині у розумінні важливості збереження історичної пам'яті, необхідності об'єднання заради продовження боротьби проти російських окупантів.

«Якщо ми позначаємо такі місця на карті, то вони слугують для того, аби ми пам’ятали свою історію, вивчали її, робили правильні висновки, були єдині у прагненні відстояти незалежність України. Бо раніше з наших думок стирали історію, правдиве відновлення якої йде нині по всій Україні, зокрема й щодо пошанування місць поховань вояків УНР, які понад сто літ тому боролися та поклали свої життя на вівтар незалежності України і стали прикладом для сьогоднішніх наших захисників.

Завдяки нашим новітнім Героям, ми стали нацією, яка бореться, яку визнає світ та відрізняє від росіян, і це - найголовніше», - зазначив Рожищенський міський голова Вячеслав Поліщук.

Також очільник громади подякував Валерію Куденчуку за наполегливість щодо збереження історичної пам’яті для нащадків, депутатам міської ради, які фінансово долучилися до відновлення пам’ятного хреста, депутатам районної та обласної рад, краєзнавцям та історикам, які об’єдналися заради відновлення та збереження пам’яті про українських патріотів, які жили ідеєю вільної української держави, боролися і стали гідним прикладом для нащадків.

Цей пам’ятний знак є нагадуванням про незламність духу, про жертовність тих, хто ще понад століття тому став на захист української державності. Їхня боротьба стала частиною історії великої боротьби нашого народу за незалежність, яка триває й нині.

З обох сторін відновленого пам’ятного знака посадили кущі калини – символ безсмертності українського роду, національного відродження, любові до Батьківщини та козацького духу, який невидимим зв’язком поєднує минулі та теперішнє покоління українців, які боролися колись і нині борються за волю та незалежність рідної землі.

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ

Читайте також: Науковці вивчають стан озера Світязь на Волині.