ЗВОРОТНИЙ ЗВ’ЯЗОК: мильні бульбашки чи урок доброти?

Зателефонувала читачка, яка попросила не називати її прізвище:
— Прочитала у вашій рубриці про Валеру із синього автобуса і захотілося розповісти про нашого Івановича.

Так пасажири з повагою називають водія, який їздить на маршруті Луцьк—Несвіч. У нього і добре слово, і співчуття до літньої людини чи дитини — також не за сімома замками сховане.
Недавно була свідком такого випадку. Маршрутку зупинило хлоп’я років 8—10 і несміливо запитало:
— Дядю, а ви мене за 2 гривні до бабусі завезете?
Бабуся, як з’ясувалося, живе у Несвічі, квиток туди коштує 5—6 гривень, а у мами було лише дві. Водій взяв купюру, подивився на маленького пасажира і простягнув йому гроші назад.
Треба було бачити сяюче обличчя дитини. «А то Іванович?»— запитав хлопчик, всідаючись на заднє сидіння. Потім його бачили у сільській крамничці, де він довго прицінювався до морозива. Але грошей забракло, тому купив... мильні бульбашки. А що ви хочете, воно ж — дитина і, мабуть, не в розкошах виростає. І, впевнена, запам’ятає урок доброти від водія Івановича.