З якими тільки ситуаціями не доводилося стикатися на журналістських стежках. Але така – вперше. Позавчора до редакції завітала наша читачка із с. Боратин Луцького району Ганна Заєць і розповіла свою історію...
З якими тільки ситуаціями не доводилося стикатися на журналістських стежках. Але така – вперше. Позавчора до редакції завітала наша читачка із с. Боратин Луцького району Ганна Заєць і розповіла свою історію.
У 1988-89 роках Ганна Романівна працювала у с. Баківці цього ж району в швейній майстерні. Була у неї подруга листоноша, яку звали Рая. Коли у Ганни Романівни народився син, вона покликала Раю за куму, хлопчика нарекли Олексієм. Але невдовзі Рая виїхала із села, хтось розповідав, що вона працювала на головпоштамті у Луцьку. Згодом сліди куми загубилися, й прізвища жінка не пам’ятає. А тим часом похресник Олексій виріс і незабаром у нього весілля. За доброю народною традицією у весільному дійстві хрещеній матері відведено важливу роль. І на весілля її запросити – просто обов’язок. А де шукати? Ось і звернулася Ганна Романівна Заєць із с. Боратин до редакції: «Кумо, відгукнися!».
