Схиляємо голови перед тими, хто загинув, і обіймаємо серцем тих, хто продовжує чекати.
У громаді на Волині створили Алею Надії
У Міжнародний день зниклих безвісти Старовижівська громада об’єдналася, щоб ще раз нагадати: за кожним зниклим безвісти — людське життя, родина, яка чекає, і серце, яке не перестає сподіватися
Захід розпочався з підняття Стяга Надії. Цю почесну місію виконав Дмитро Сачик — наш земляк, який сам пройшов через полон і повернувся додому. Його історія — це нагадування про те, що навіть у найтемніші моменти потрібно вірити й чекати.
Далі відбувся велопробіг — на знак пам’яті про тих, хто віддав життя за Україну, і на підтримку родин, які щодня чекають звістки про своїх рідних.
Ми створили Алею Надії, прикрасивши її портретами наших Захисників, чиї долі досі залишаються невідомими. До портретів рідні та близькі прикріпили дзвіночки надії — нехай їхній передзвін лунає як символ очікування, віри та незламної надії на повернення.
Сьогодні ми говорили не лише словами. Ми говорили присутністю, пам’яттю, молитвою та підтримкою.
Поки ми пам’ятаємо — вони не зникають. Поки чекаємо — надія живе. Поки говоримо — Україна не дозволяє забути. Схиляємо голови перед тими, хто загинув, і обіймаємо серцем тих, хто продовжує чекати.
Про це повідомляє Старовижівська селищна рада.
Читайте також: «Знову непоправні втрати: на війні загинули двоє волинян».
