Герою з Волині до сина залишався один дзвінок, до своїх – кілька метрів…

…Вікторія та Юрія Кривошапки з села Шклинь Городищенської територіальної громади Луцького району 14 років поспіль 12 вересня незабутньо відзначали річницю свого весілля. Щоразу в їхній світлиці було сонячно від гарних спогадів та затишно від нових мрій. Гості зичили цій красивій парі многоліття, а батьки до сліз радості дякували Богові за вдячних дітей.

Власне, пані Вікторія називає щастям кожен день із своїм Юрієм і каже, що так вони жили б і в старості, якби не війна! 

4 березня 2025 року помічник чергового чергової частини відділення поліції №2 (місто Горохів) Луцького районного управління поліції ГУНП України у Волинській області старший сержант поліції Юрій Кривошапка став добровольцем у ряди об’єднаної штурмової бригади Національної поліції України «Лють». Поруч цього завжди врівноваженого та широкоплечого чоловіка почувалися надійно бойові побратими, а він із честю виконував місію батька-захисника двох дітей, родини та рідної країни і не переставав будувати плани на мирне майбутнє життя.

На жаль, їм не судилося здійснитися. 28 червня поліцейський стрілецького батальйону Юрій Кривошапка загинув, повертаючись із позиції. Час минає, але в пам’яті всіх, хто його знав, він залишається воістину неймовірною людиною.

 «Він був для мене моїм коханим всесвітом…»

– Юра був для мене  другом, порадником, моїм коханим всесвітом. Бути поруч нього було сенсом кожного мого дня. Нам завжди хотілося радитися, ділити навпіл всю роботу, радіти й сумувати разом. Ми були веселі та щирі. Чоловік старший за мене лише на 11 місяців, тому ми завжди почувалися ровесниками й за життєрадісною вдачею, й за роками, відколи познайомилися в сільському клубі, –  ділиться сокровенним Вікторія Кривошапка.

…Велелюдним було весілля закоханих, а відтак настали сповнені приємними турботами прийдешні будні та свята. Вікторія Миколаївна за фахом – медсестра. Юрій Леонтійович після строкової військової служби здобув професію агронома в Горохівському коледжі ЛНАУ, а невдовзі – правоохоронця в  училищі професійної підготовки працівників міліції УМВС України у Волинській області. Вона працювала спершу в обласній дитячій лікарні в Луцьку, а він – інспектором патрульної служби, міліціонером-водієм Горохівського райвідділу УМВС України у Волинській області. А ще в обох горіла в руках уся сільська робота. Побравшись, молодята стали жити разом із Юрієвими батьками в Шклині. Як і годиться шанованим хліборобам, Кривошапки до ладу хазяйнували на землі та в стайнях. В обійсті було багато техніки. Юрій із юних літ охоче сідав за кермо трактора чи комбайна, міг відремонтувати будь-який сільськогосподарський агрегат чи реманент, тож вся довколишня округа знала його вмілим господарем, як і його батька – Леонтія Васильовича. Шаноблива невістка з перших днів стала донькою і свекрусі, Ларисі Василівні. В їхній хаті завжди було людно, бо затишно від злагоди, взаємоповаги, гостинності.

Свого часу  на світ народилися діточки Вікторії та Юрія – Єлизавета та Лук’ян.

«Пішов добро­вольцем, мовивши, «хто, як не я»

Родина раділа життю, але все змінилося, коли почалася війна.

Вочевидь розуміючи, наскільки потрібним є кожен воїн на фронті, Юрій Кривошапка вирішив стати добровольцем.

«Не йди, сину!» – просили слізно рідного батьки. Благала змінити рішення воювати в пеклі війни дружина. А він відповів: «Хто, як не я, захистить моїх дітей?» Перед тим аргументом чулися марними всі благання.

З 28 жовтня 2024 року доброволець Юрій Кривошапка захищав Україну старшим стрільцем у стрілецькому батальйоні поліції Волинської області «Скеля», який входить до структури Зведеної бригади Національної поліції України «Скеля». Виконував бойові та спеціальні завдання на кордоні з білоруссю, в Одеській області, а з 4 березня 2025 року – на Краматорському напрямку. 

…Перший квітневий вихід на позицію для воїна Юрія Кривошапки з позивним «Поло» тривав 24 дні. Тоді отримав контузію, трохи підлікувався й повернувся в стрій. Кожної хвилини, вільної від обстрілів, здавалося, не міг наговоритися з найріднішими людьми. Про себе розказував мало. Всі розмови переводив на домашні справи, успіхи дітей, вітання для колег.

Старший сержант поліції Юрій Кривошапка загинув, повертаючись із позиції…  

Вдруге пішов на «нуль» 25 травня. Дуже переймався, що звідти не зможе привітати з 10-річчям сина! Вікторія каже, що тоді їй дуже хотілося плакати. Заспокоювали Юрієві побратими. Мовляв, передаємо на позицію дроном їжу, воду та Юркові препарати для нормалізації тиску.

35 діб здалися для неї вічністю, а в день, коли група мала виходити з позиції, думки скувала незбагненна тривога. Протягом ночі  вона не зводила погляду з телефону, але він мовчав і вранці, і наступного дня.

«Доповзти до своїх – залишилося лише трохи…»

Жіноче серце таки чуло біду, бо тим часом групу бійців, у якій був і Юрій Кривошапка, переслідували ворожі дрони. Уламки першого влучили в його бойового товариша, другого – в ногу Юрія, третього – в його живіт. Доповзти до своїх – залишалося лише трохи, але кровотеча була нестримною.

«Наразі нічого не знаємо…», – відповідали побратими, коли Вікторія телефонувала бійцям і допитувалася, де чоловік.

Про загибель коханого в населеному пункті Неліпівка Костянтинівської громади Краматорського району на Донеччині родина дізналася в понеділок, 29 червня.

Від страшної звістки  земля похитнулася під ногами не лише в дружини, дітей, старших сестер Юрія – Іванни, Орисі та Тетяни. Смерть Юрія Кривошапки стала чорним горем для його колег-поліцейських, освітян сільської школи, в якій Вікторія Кривошапка працює медсестрою, для юних і дорослих шклинців, для котрих він був людиною слова, порядності, честі.

– Ми ніколи не бачили нашого Юрія сердитим, невдоволеним, неуважним чи різким. Пам’ятаємо його лише завжди усміхненим. Однаково щедро ділився позитивом чи вечерею, був завжди прихильним до новачків, відповідальним на службі й душею кожного добропорядного товариства – переповіла повагу горохівських правоохоронців та начальника відділення поліції №2 (місто Горохів) Луцького районного управління поліції ГУНП України у Волинській області Ігоря Мандзі  інспектор з дотримання прав людини відділення поліції № 2, капітан поліції  Інна Смага.

«Щоб побачитися з Юриними рідними, приводу не шукаємо…»

Вікторія Кривошапка каже, що після загибелі її чоловіка, з його родиною не припинили спілкуватися його друзі чи просто знайомі.

– А ми й не шукаємо особливого приводу, щоб побачитися з батьками Юрія, з Вікторією, Єлизаветою та Лук’яном. Не минаємо їхньої хати, коли їдемо в справах до Луцька чи повертаємося звідти в Горохів. Йдемо на могилу й не в поминальні дні. Знаємо, що не замінимо дітям батька, дружині – господаря, батькам – сина, але стараємося робити так, як робив би Юра як чоловік, якби жив: даруємо квіти його мамі й дружині в День матері, вітаємо всіх його рідних із іменинами та іншими святами чи просто приїжджаємо в гості, якщо є час. Ми бачимо в них часточку Юрія, а вони в нас, мабуть,  частинку його, – зворушливо додає пані Інна. 

Вікторія Кривошапка вдячно називає колектив ГУНП України у Волинській області та горохівських поліцейських, зокрема, своєю родиною. Усміхається, розповідаючи, що діти радіють цим гостям, наче рідним людям. До слова, 13 вересня вона зустріла своє 38-річчя. 15-річна Ліза вже зробила неньці чудовий дарунок з іменинами – стала студенткою Волинського обласного ліцею з посиленою військово-фізичною підготовкою імені  Героїв Небесної Сотні. Юнка і вдачею, і вродою – татова копія, кажуть усі про розумницю. А ось Лук’ян мріє стати дальнобійником, та наразі дивує всіх неабиякими кулінарними здібностями: в свої 11 років хлопчина обожнює готувати різні страви та випікати складні за рецептурою торти, скажімо, «Спартак» чи «Тирамісу», не мовлячи вже про тістечка. Виходить дуже смачно!

…На могилі Юрія Кривошапки – квіти, завжди свіжі смутком та незабуттям. Цими днями, в 16-у річницю його весілля, пелюстки розцвітають особливою любов’ю, яка знову сягне Небесного Раю.  Спочивай спокійно, воїне Світла. Своїм коротким життям Ти зумів здобути зенітну шану!

P.S. У червні на честь Юрія Кривошапки відкрили дві меморіальні дошки – на фасадах будівель поліції в Горохові, де він працював багато років, та школи в селі Шклинь, у якій навчався в 1994–2005 роках.

Волинянин Юрій Кривошапка нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня і відзнакою Президента «За оборону України» (посмертно).