У гімназії на Волині відкрили меморіальну дошку полеглому воїну Петру Жуку

Сьогодні, 05 жовтня 2026 року, у перші роковини загибелі Захисника України Петра Анатолійовича Жука, у Волошківській гімназії відкрили меморіальну дошку на його честь. Саме тут Петро свого часу навчався.

На пам’ятне віче зібралися рідні Героя, педагоги, учні, односельці, представники місцевої влади. Для родини це був особливо непростий день, адже рівно рік тому життя Петра обірвалося під час виконання бойового завдання, повідомляє Колодяжненська громада.

До присутніх звернувся сільський голова Віталій Кашик. Він знав Петра особисто, адже мешкали в одному селі, відвідував воїна і під час поїздок на прифронтові території: «Я добре пам’ятаю Петра — спокійного, доброзичливого, працьовитого, відповідального хлопця. Ці та інші якості він проявляв і під час служби, пов’язаної із захистом Батьківщини, і тому свідчення - військові нагороди, яких, на жаль, посмертно удостоєний Петро Жук. Сьогодні для мене особливо важливо, що пам’ятну дошку відкриваємо саме тут, у його рідній школі. Пам’ять про наших Героїв має залишатися живою — у родинах, у наших селах, у школах, де вони свого часу навчалися. Щоб діти, які сьогодні приходять сюди, знали не лише ім’я воїна, а й пам’ятали, що він був людиною, яка стала на захист України і віддала за усіх нас найдорожче – своє життя… Вічна пам'ять, шана, слава, низький уклін Герою Петру Жуку».

Під час заходу присутні вшанували пам’ять усіх полеглих Героїв з нашої громади хвилиною мовчання. До меморіальних дошок поклали квіти.

Теплими згадками про Петра Жука поділилися педагоги – перша вчителька Наталія Філіпчук та класний керівник Руслана Грич.

«Простий, щирий допитливий хлопчина… Він був звичайним учнем, не відмінником, але слухняним і дисциплінованим, а головне – дуже добрим, з усіма товаришував і завжди був готовий підставити дружнє плече. Зі шкільних предметів полюбляв фізкультуру та трудове навчання, - пригадала Руслана Володимирівна. – Та найбільше, що запам’яталося, це його почуття гумору. Петя завжди жартував і усмішка не сходила з його вуст. (Навіть тоді, коли під час чергової відпустки навідався у рідну школу на зустріч із дітьми та педагогами)».

...Шкільні роки промайнули швидко, але людяність і гідність залишилися з Петром назавжди. Він без вагань став на захист України та її народу, коли ворог прийшов з війною на нашу землю… «Меморіальна дошка – це не просто камінь. Це наша вічна пам'ять, наш біль і нагадування кожному про ціну свободи» - наголосила педагог.

Цей день став ще однією сторінкою пам’яті про Петра Жука, яку відтепер берегтимуть і в його рідній школі.

Приєднуйтесь до нашого Телеграм-каналу  Волинь ЗМІ