Якою буде погода на Волині до кінця жовтня

Сьогодні, 29 жовтня, в Луцьку очікується хмарна погода з проясненнями. Без істотних опадів. Вранці туман. Вітер північний, 3–8 м/с.

Температура повітря вдень – 10–12°С.

По області – хмарна погода з проясненнями. Без істотних опадів. Вранці місцями туман. Вітер північний, 3 – 8 м/с.

Температура повітря вдень – 8 –13°С, інформує Волинський обласний гідрометеоцентр.

Графік прогнозу погоди від Українського гідрометеоцентру:

 А що нам віщує Sinoptik.ua?

 Усміхніться!

Сергій працював на пошті вже п'ять років і точно знав: проти гніву начальниці, Наталії Анатоліївни, є лише одна надійна зброя – вчасно виявлений знак уваги. Коли зранку над відділенням нависла хмара чергової ревізії, Сергій збагнув: потрібен букет, і негайно.

Грошей до зарплати залишалося рівно на два талончики на тролейбус, тому діяти довелося за обставинами. Обставини привели Сергія на поштову кухню, де на підвіконні буяла розкішна, викохана довгими роками праці герань Рити Володимирівни – операторки відділення.

Сергій озирнувся. На кухні було тихо. З девізом «Для спільного блага» він рішуче відламав три найбільші кулеподібні суцвіття яскраво-рожевого кольору. Загорнув це диво флористики в чистий бланк для міжнародних посилок і гордо покрокував до кабінету начальниці.

– Наталіє Анатоліївно! – Сергій увійшов з усмішкою триумфатора й простягнув пакунок. – Це вам. Для гарного настрою перед перевіркою. Від усього мого поштарського серця!

Сувора Наталія Анатоліївна вмить розтанула. Жіноче серце перемогло бюрократію. Вона замріяно вдихнула аромат (який віддавав специфічним милом від попелиці, але хто зважає на деталі) і вигукнула:

– Ой, Сергійку, яка краса! Яка витонченість! Ну справжній джентльмен. Поставлю на найвидніший стіл.

У цей момент двері кабінету розчинилися. На порозі стояла Рита Володимирівна з порожнім чайником і виразом обличчя людини, у якої щойно викрали щонайменше державну таємницю.

На порозі стояла Рита Володимирівна з порожнім чайником і виразом обличчя людини, у якої щойно викрали щонайменше державну таємницю.

Вона прийшла пожалітися на «якогось варвара, що понівечив її улюблену Розалінду», але слова застрягли їй у горлі.

Рита Володимирівна перевела погляд з букета в руках начальниці на Сергія, у якого на форменому піджаку ще зрадницьки зеленіли три листочки герані.

– Яка… цікава композиція, – крижаним тоном вимовила операторка, звужуючи очі. – Наталіє Анатоліївно, а ви знаєте, що ці квіти мають дивовижну властивість? Вони ростуть виключно на поштових кухнях. Особливо добре приживаються в горщиках із написом «РИТА. НЕ ЧІПАТИ!».

У кабінеті повисла важка поштова тиша. Наталія Анатоліївна повільно подивилася на букет, потім на Риту, а потім її погляд зупинився на листоношу Сергієві.

Сергій відчув, як асфальт під його ногами під час рознесення пенсій стає набагато привабливішим місцем, ніж цей кабінет. Але професійна кмітливість не підвела.

– Ритo Володимирівно! – патетично вигукнув він. – Ви розкусили мій задум! Я ж хотів, щоб це був сюрприз від нас обох! Ви так дбайливо доглядали за цим вазоном, а я… я просто виступив у ролі кур'єра, щоб доставити цю красу нашій шановній керівниці! Це наш колективний фіто-привіт!

Наталія Анатоліївна з полегшенням розсміялася, оцінивши викрутас, а Рита Володимирівна лише важко зітхнула, зрозумівши, що капітулювати перед начальством доведеться в будь-якому разі. 

– Ну добре, «кур’єр», – примружилася Рита. – Але наступного разу за доставку «фіто-привітів» платитимеш за потрійним тарифом. Зі своєї премії.

З того дня перевірки на пошті проходили ідеально, а Сергій щомісяця купував для кухні новий мішок добрив. Про всяк випадок.

Зараз також читають: Не хотів бути ухилянтом: Сергій добровільно мобілізувався до «волинської» бригади.