491 день сам на позиції: вперше у світі бійця евакуювали повітряним дроном

Першу в історії війни повітряну евакуацію пораненого з поля бою провели Сили оборони у Харківській області. 49-річного солдата з ампутаціями обох ніг витягли великим дроном з оточення на Куп'янському напрямку.

Вистояти допоміг… Стівен Кінг

Спостережний пункт боєць тримав самотужки: росіяни скидами вбили його побратима, Костянтин Власенко зазнав поранення обох ніг і лишився на позиції сам. Кілька спроб евакуювати військовослужбовця різними засобами, зокрема й наземним роботизованим комплексом, не вдалися. Ворог робив усе, щоби зірвати місії.

Попри все, в надскладних умовах воїн, який до речі, добровільно мобілізувався, продовжував виконувати бойові завдання та сподівався на евакуацію. «Хоч і пропонували росіяни в полон здатися, та я не міг цього собі дозволити. Скинули гучномовець і психологічно тиснули. Я пам'ятаю все це дослівно, бо цей запис крутився і крутився по колу: «Братуха, ми знаєм, что ти здєсь. Тваі таваріщі тєбє нє памогут. Слишал взрив? Слєдующій может бить в тєбя. Бєлий фанарь вивєдєт тєбя. А дальшє – плєн, обмєн і дамой!». Вони знали, що я трьохсотий і що я вже залишився без побратима й тримав позицію сам. Я просто викрикнув: «Рускій воєнний корабль, іди…». Ну і все. І після цього вони скинули дві протитанкові міни… Моє командування, мій ротний, дуже йому вдячний, це все він на контролі тримав – разом із їжею та водою весь час скидали мені ліки: бетадин, антибіотики, знеболювальні, ще щось», – розповідає тепер уже пацієнт харківського військового шпиталю.

Я подивився, де лежать мої ноги, а з них тепер, з тих «опаришів», виросли метелики.

На позиції Костянтин втратив обидві ступні: ліва, поранена, «сама вже відгнила», а праву відрізав сам. «Положив на цеглу. Узяв ножа… Сльози текли. Треба було різати. Відрізав». Потім, коли потеплішало, він побачив свої ноги біля свого укриття. «Я подивився, де лежать мої ноги, а з них тепер, з тих «опаришів», виросли метелики. І вони тепер літають над позицією. Десь 200. Помаранчеві із чорним. Здорові такі», – згадує він.

Попри це, він продовжував виконувати завдання. А від евакуації відмовився: «Один раз намагалися поміняти, але не поміняли, не дійшли. А потім ті побратими, що йшли вже їхні тіла забрати, і вони не дійшли, не забрали їх. То я сказав, що не треба за мною йти. Краще хай один загину»…

До речі, командування, поки не придумало, як евакуювати Костянтина, «балувало» його дорогими цигарками й посилками від дружини. Кохана передала чоловіку книгу майстра «жахів» Стівена Кінга, яка допомогла йому триматися в цьому невигаданому жаху.

Врятувати рядового Власенка

Аби врятувати воїна, об'єдналися армійці відразу кількох бригад і навіть корпусів. Такої складності евакуаційних операцій в українському війську ще не проводили, каже командир 10-го армійського корпусу Артем Богомолов.

«Інших варіантів його врятувати не було. Те, що було зроблено, зроблено вперше в Україні 100%. Чи були подібні операції в світі, я не можу судити. Планування було тривалим і ретельним. Десятки людей працювали, аби врятувати одного. До планування залучались і сили безпілотних систем, і артилерійські підрозділи, і підрозділи РЕБ, і підрозділи ППО. Але кожне врятоване життя – воно варте багатьох, багатьох годин тієї праці», – каже Артем Богомолов.

У харківському шпиталі військовослужбовцеві провели кілька операцій, перед цим декілька діб пішло на стабілізацію його стану. «Враховуючи, що за допомоги дронів на позицію скидалися медикаменти та харчування, йому вдалося уникнути важких ускладнень, нагноїння, гангрен тощо. До нас він уже надійшов із гранулюючими ранами, тобто було видно, що в нього були і антибіотикотерапія, і протизапальні препарати. Якби не це, він би не вижив», – каже начальник відділення хірургічної інфекції та термічних ушкоджень Військово-медичного клінічного центру Північного регіону Володимир Купріянчук.

Евакуйовували бійця гексакоптером українського виробництва «Аюдаг-6», відомого як Heavy Shot. Для цієї місії інженерам компанії Gurzuf Defence спільно з військовими довелося додати певні деталі і дещо доробити в дроні.

«Це перша в історії війни місія, коли людину евакуйовували повітряним судном. І складність, я думаю, всі розуміють: коли тобі не кілометр-два, і не 10, а більше 15 км треба нести людину, і ти розумієш, що постійно йдуть повітряні бої, постійно іде подавлення, то це дуже велика відповідальність», – розповідає один із директорів Gurzuf Defence Іван.

«Один у полі – не воїн. І нестандартне мислення зазвичай призводить до успіху. Ми знали, що такий борт робиться для однієї з бригад, ми вийшли на виробника, вийшли на цю бригаду, це 92-га, й вони пішли нам назустріч і доправили і борт, і своїх фахівців на допомогу», – розповідає командир 14-ої ОМБр імені князя Романа Великого Тарас Максімов.

«Для прикриття польоту цього борту були долучені неймовірна кількість як осіб, так і різних підрозділів. Це були свого роду «Зоряні війни», це був великий двіж!», – ділиться «Вейдер», військовослужбовець роти безпілотних наземних систем 92-ої ОШБр імені кошового отамана Івана Сірка.

 «За день до самої операції я записав йому відео на телефон, як одягти на себе спорядження і як себе кріпити до самого борта. Він нас не чув, але на борту була встановлена камера, через яку ми бачили, що він нам показує. Він причепився чітко і швидко і показав нам пальцями сердечко. І ми полетіли», – коментує Чорний, пілот 30-ої окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького.

 «Вони всі – мої янголи тепер, особливо пілот. Він приходив мене навідати в шпиталь. І генерал приходив, і виробники дрона нанесли тут мені подарунків… Де я сили брав і як тримався? Не знаю, Бог допомагав. Підбадьорювало командування. В мене дуже хороший ротний, дуже хороші хлопці, побратими мої. Вони всі за мене сильно переживали. І саме це – що хтось за мене думає, що мене ніхто не покинув – і тримало мене весь цей час», – каже Костянтин.

Попереду у нього – протезування ніг і реабілітація, а також робота з психологами.

P.S.

Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України солдату 30-ї окремої механізованої бригади імені князя Костянтина Острозького Костянтину Власенку. Захисник провів на бойовій позиції 491 добу, з яких 232 доби – сам після важкого поранення, внаслідок якого втратив обидві стопи. Відповідний указ оприлюднили на сайті Офісу президента у п’ятницю, 30 жовтня.

Зараз також читають: У волинській бригаді – поповнення: воїни отримали нарукавний знак та берет.