Поцілункового Вам дня!
Прогноз погоди на вихідні на Волині
Його зробили наші професійні синоптики
Сьогодні, 6 листопада, в Луцьку і по області очікується хмарна погода з проясненнями. Без істотних опадів. Вітер північно-західний, 5 –10 м/с.
Температура повітря: після нічних від 2°С морозу до 3°С тепла, вдень – 3 – 8°С тепла, інформує Волинський обласний центр з гідрометеорології.
На вихідні, 7 та 8 листопада, на Волині очікується похолодання та перші нічні заморозки, проте погода буде переважно сухою.
На вихідні, 7 та 8 листопада, на Волині очікується похолодання та перші нічні заморозки, проте погода буде переважно сухою.
Графік погоди від Українського гідрометеоцентру:
А що нам віщує Sinoptik.ua?
За останні 130 років 6 листопада в Луцьку були зафіксовагні такі температурні піки:
● максимальні: +20°C (2014);
● мінімальні: -10°C (2006).
Усміхніться!
Ранок середи у селі під Луцьком починався за класичним сценарієм. 80-річна Галина Петрівна стояла біля паркану, впершись руками в боки, і чекала на головну подію дня – приїзд синього велосипеда листоноші Сергія.
Сергій загальмував так, що курява здійнялася до самого неба, і звично дістав із сумки улюблену газету пенсіонерки:
– Доброго дня, Петрівно! Тримайте вашу «Волинь». Тут і про пенсії, і про врожай, і кросворд на останній сторінці, все як має бути.
Галина Петрівна взяла газету, прискіпливо оглянула її й уже збиралася йти поправляти хустку, як Сергій театрально зітхнув, заліз на саме дно сумки і витягнув ще одне видання. Це пахуча свіжою фарбою місячна газета «Так ніхто не кохав». На її першій сторінці красувався великий знімок закоханої пари на тлі вечірнього озера, а заголовки обіцяли справжнє море романтичних історій до сліз.
– А це, Петрівно, нова газета, – Сергій лагідно погладив газетні сторінки. – Місячник неймовірних історій для душі! Мусите передплатити як додаток.
– Тю на тебе, Сергію! – сплеснула руками старенька. – Ти мені, бабі на дев'ятому десятку, якісь любовні походеньки пропонуєш? Мені вже за городом і тиском світла білого не видно, а ти мені – «кохав-не-кохав»! Навіщо воно мені?
– Е-е-е, Петрівно, не скажіть, – Сергій хитро зажмурився і сперся на кермо. – Це не просто газета. Це ж такі життєві драми, що серце крається! От дивіться, прийде до вас сусідка, Ганка з третьої хати. Про що ви говоритимете? Знову про колорадських жуків та радикуліт? Нудьга! А з цією газетою ви їй з порогу: «А ти знаєш, Ганко, як у Рожищенському районі одна дівчина тридцять років чекала свого першого коханого з далеких світів, а він повернувся – сивий, із букетом польових ромашок, і просто на пероні впав перед нею на коліна?» У Ганки ж щелепа від заздрощів відпаде! Вона ж у вас авторитет першої пліткарки села втратить, бо таких душевних історій по телевізору не покажуть!
Галина Петрівна замислилася. Аргумент про Ганку влучив прямо в ціль, але баба тримала оборону:
– Ой, Сергійку, та в моєму віці вже гріх про таке читати. Що люди скажуть? Скажуть, баба Галя на старість літ з глузду з’їхала, романтики захотіла!
– Петрівно! Хто каже про романтику? Це ж ліки для душі! – Сергій понизив голос до таємничого шепоту. – Тут на кожній сторінці – такі долі, що навіть у нашого голови колгоспу сльоза б проступила. Тут і про розлуку, і про вірність через роки, і як люди крізь усі біди любов пронесли. Ви ж увечері сядете біля вікна, окуляри надінете, почитаєте – і на серці так щемливо-приємно стане, згадаєте молодість... Ба більше, тут на останній сторінці ще й корисні поради пишуть: як відвадити невзгоди від хати і які трави заварювати для спокою в домі.
Галина Петрівна поправила окуляри, примружилася і подивилася на газетну сторінку, де великий шрифт обіцяв розповіді, від яких плачуть навіть чоловіки.
– Чуєш, Сергію... А там точно життєві історії, без цього вашого сучасного сорому? Чи ти заливаєш, аби план по передплаті виконати?
– Петрівно! Щоб я та першу господиню вулиці дурив? – Сергій приклав руку до серця. —– Та якщо у вас хоч раз серце не тьохне і сльоза від цих історій не навернеться, я наступного місяця сам вам безкоштовно газету «Цікаву читанку» привезу!
Галина Петрівна важко зітхнула, залізла в глибоку кишеню фартуха і дістала хусточку, в яку були бережно загорнуті гроші.
– Гаразд, чортяко язикатий, пиши свій місячник! Наплачуся хоч на старість літ над чужим коханням, якщо свого вже за городом не бачу. Але якщо там дурниці – я твоєму начальству – Наталії Анатоліївні – в Луцьк особисто подзвоню!
– Домовилися! – засяяв Сергій, швиденько виписуючи квитанцію. – З наступного місяця читатимете про те, як ніхто не кохав!
Сергій хвацько крутонув педалі й поїхав далі по вулиці, задоволено мурличучи під ніс. А Галина Петрівна ще довго стояла біля воріт, тримаючи в руках «Волинь» та свіжий спецвипуск, і змовницьки посміхалася, уявляючи, як завтра розіб'є вщент Ганкин авторитет історією про велике та незабутнє волинське кохання.
Зараз також читають: У Луцьку судили нацгвардійця за відмову їхати воювати на фронт.
