У Києві відбулась п’ята звітно-виборна конференція одного з об’єднань, що контактує із українськими організаціями зарубіжжя — товариства «Україна — Світ», в якій брали участь делегати від Волині...
У Києві відбулась п’ята звітно-виборна конференція одного з об’єднань, що контактує із українськими організаціями зарубіжжя — товариства «Україна — Світ», в якій брали участь делегати від Волині — художній керівник ансамблю «Колос» народний артист України Олександр Огороднік й голова волинського відділення. Голова товариства, письменник і народний депутат Іван Драч у своїй доповіді розповів про заходи, якими була позначена діяльність громадського формування за три останні роки, з тривогою і водночас з конструктивним оптимізмом окреслив деякі аспекти майбутнього. Нині при більш як 48 мільйонах громадян України, у тому числі 37,5 мільйона українців, ще майже стільки мешкає за рубежами нашої держави. Правда, Державний комітет у справах національностей і міграції твердить, що у 156 країнах світу живе до 25 мільйонів українців. На жаль, й понині відсутній через різні причини реальний облік українців зарубіжжя. Об’єднуючою силою українства світу є їх любов до Вітчизни й головне — мова. На зібранні констатували, що у світі майже 60 мільйонів людей володіють українською мовою. Це попри те, що за останні триста років імперськими та іншими владними органами було видано 479 циркулярів, указів, розпоряджень, спрямованих проти української мови. Однак цей руйнівний вплив дається взнаки навіть після проголошення її державною. Тривогою були позначені виступи на конференції про стан інформаційного поля країни. Чим, як не експансією чужого впливу, можна пояснити, що щоденний разовий тираж російськомовних видань у нас 32,1 мільйона примірників, а україномовних — 18,2 мільйона. Чи не є парадоксальною ситуація, що на сто українців припадає 46 примірників видань рідною мовою, а на сто росіян, які проживають в Україні, — 386 примірників російською, або у 8,4 раза більше? Не набагато краща ситуація в теле- і радіопросторі країни. На жаль, часто країна програє інформаційні війни, як це було нещодавно у контексті так званого шістдесятиріччя волинських подій. Чому різним структурам нашої держави довелося лише захищатися від глобального інформаційного тиску сусідньої країни щодо подій на українських землях? Характерні тенденції щодо мови у середовищі зарубіжного українства. У перші роки незалежності нашої держави побутували різні цифри про українську діаспору, про її значимі розміри і потенціал. Та насправді становище українців у світі не завжди таке оптимістичне. Навіть у Канаді, де говорять про найчисельнішу українську діаспору. За останніми даними, тут більше мільйона етнічних українців. Серед них третина мають обох батьків українців, інші — змішане походження. Вважається, що і в США проживає близько 700 тисяч етнічних українців. Разом з тим дослідники констатують, що, хоч і збільшується число тих, хто вважає себе українцем, однак кількість тих, хто знає українську мову, послідовно зменшується, особливо серед молоді. Ще одна тенденція — старіння складу українських організацій зарубіжжя. Нині гостро постала проблема статусу співвітчизників, що мешкають за межами країни. Нарешті прийнятий закон про закордонного українця. Однак в Україні не сформовані основи державної політики щодо зарубіжного українства, що часто зводить нанівець зусилля багатьох організацій на захист інтересів українських громад у світі. До речі, на конференції декілька разів звучала теза, що в Росії ще у 1999 році прийнятий закон про підтримку росіян за рубежем і на це виділяються немалі кошти. Іван Драч акцентував увагу на виконанні державної програми «Зарубіжне українство». З цією метою товариством зреалізована низка ефективних заходів. Серед них головуючий відзначив проведення на Волині в рамках «Єврорегіону Буг» етнофоруму, матеріали якого були видані книгою «Мости братерства». Та попри деякі позитивні здобутки над громадським об’єднанням тяжіє маса проблем, у тому числі відносини і співпраця із Світовим Конгресом Українців (СКУ) і його керівником — Аскольдом Лозинським, Українською Всесвітньою Координаційною Радою. Ряд виступаючих говорили про створення представництв організацій діаспори при посольствах, однак колишній посол в США й Ізраїлі Юрій Щербак назвав це абсурдним. Потрібно, наголошував він, зосередити зусилля на відкритті в зарубіжних країнах українських культурних центрів, якими б опікувалися посольства. Про культуру, її дипломатичну місію говорили Геннадій Удовенко, народний артист Анатолій Мокренко та інші. У цьому контексті незрозуміла позиція Міністерства культури України, яке не надає належної підтримки започаткованому на Волині міжнародному фестивалю українського фольклору «Берегиня». Підтримки держави вимагає вітчизняний кінематограф, відновлення колись плідної діяльності кіностудії імені Довженка, одеської та інших. У привітанні учасникам конференції Голова Верховної Ради України Володимир Литвин наголошував на конструктивній ролі товариства «Україна — Світ» у світовому українстві і побажав нових набутків на ниві народної дипломатії. Прийняті конференцією документи передбачають подальшу активізацію громадського об’єднання у зв’язках з українцями зарубіжжя, відстоюванні їх інтересів, особливо нової, так званої трудової еміграції, спілкування з українцями, що проживають на етнічних українських землях, реалізації культурницьких програм, використання міждержавних стосунків для захисту українських інтересів. Головою товариства «Україна — Світ» знову обрано Івана Драча. Володимир ДЕНИСЮК, голова обласного відділення, член ради товариства «Україна — Світ».
