Саме таку назву має ошатна книжка, що цими днями побачила світ у луцькому видавництві «Надстир’я». До неї увійшли історико-краєзнавчі нариси та вірші бібліотечного працівника Галини Ушакової...
Саме таку назву має ошатна книжка, що цими днями побачила світ у луцькому видавництві «Надстир’я». До неї увійшли історико-краєзнавчі нариси та вірші бібліотечного працівника Галини Ушакової.
Передусім цікава доля самої авторки, росіянки, яка народилася у місті Армавір Краснодарського краю. Але 1 січня 1954 року доля привела її у Затурці, що в Локачинському районі, де закінчила школу, звідки полетіла у широкий світ і знову повернулася, щоб освідчитися цій землі в довічній любові. Галина Людомирівна пише і вільно спілкується українською мовою. У її творчому доробку багато дитячих віршів, що обумовлено, либонь, ще й місцем роботи – Затурцівська спеціалізована школа-інтернат. Частина їх вийшла окремою книжечкою «Про Мишку і Мурку», прекрасно проілюстрованою волинською художницею Валею Михальською. У новій книзі – розповіді про непересічну історію села, перша згадка про яке датується 1503 роком. Тут – древнє городище і місце, де починається Турія, старовинний костел, сліди просвітительки Галшки Гулевичівни і садиба Липинських, один із представників якої – В’ячеслав — задекларував девіз свого життя: «Я хочу, щоб була Україна»... Є у книзі й фотоілюстрації, розповідь про рідну школу, й зо два десятки поезій, у яких любов до рідної природи, села та його людей.
