У розпалі літо. І для багатьох волинян актуальним є проблема літнього відпочинку. І якщо з питанням „куди” вони вже визначилися, то „як” постає наразі гостро. Адже відомо, що чи не найдоступніший вид транспорту – залізничний. Всі поїзди, які слідують на південь чи до інших курортів, недавно зупинялися чи відправлялися із Луцька. Зараз же лучани мусять спочатку добиратися до Ківерець.
У розпалі літо. І для багатьох волинян актуальним є проблема літнього відпочинку. І якщо з питанням „куди” вони вже визначилися, то „як” постає наразі гостро. Адже відомо, що чи не найдоступніший вид транспорту – залізничний. Всі поїзди, які слідують на південь чи до інших курортів, недавно зупинялися чи відправлялися із Луцька. Зараз же лучани мусять спочатку добиратися до Ківерець. А все через роботи по електрифікації залізниці на ділянці Рівне—Цумань—Ківерці—Луцьк, які з невідомих для пересічного обивателя причин затягнулися. Це створює масу незручностей, до того ж, це зайві матеріальні витрати. Коли ж вирішиться ситуація із луцьким залізничним вузлом – розповідає заступник голови обласної державної адміністрації Юрій КАЗМІРУК. — Юрію Йосиповичу, чому ж так затягнулися роботи по електрифікації залізниці? — Справа в тому, що участь нашої області у фінансуванні цих робіт складала 23,5 відсотка від загальної вартості будівництва. А завершення робіт планувалося ще у 1999 році. А як ми знаємо, важливий проект за ряду обставин перетворився у довгобуд. У квітні 2002 року управління Львівської залізниці прийняло рішення про припинення робіт з електрифікації ділянки залізниці Ківерці—Луцьк до вирішення питання практичної фінансової участі у них. Як одна із головних умов відновлення робіт ставилася вимога фінансувати за рахунок області роботи по захисту мереж телекомунікацій ВАТ „Укртелеком”, що проходять поблизу вищезгаданої ділянки і підпадають під вплив контактної мережі. А це негативно позначається на якості зв’язку. Саме ці роботи згідно зобов’язань повинна була профінансувати обласна державна адміністрація у 1999 році. Вартість їх була оцінена спеціалістами у 2,8 млн. грн. У бюджеті області тоді (2002 рік) таких коштів не було передбачено. Для здешевлення вищезгаданих робіт управлінням енергетики, промисловості, транспорту та зв’язку спільно із ВАТ „Укртелеком” було розроблене технічне рішення, яке вимагало для своєї реалізації лише 850 тисяч гривень. Але й цих коштів „Укртелеком” не зміг виділити у плані своїх інвестицій. Нарешті, був розроблений ще один, більш дешевий проект технічного рішення для захисту мереж телекомунікацій. Вартість його склала всього 220 тис. гривень. Він був внесений у проект інвестиційних намірів, які фінансуються за рахунок обласного бюджету у 2003 році. І на черговому сесійному засіданні обласної ради він був прийнятий. Отже можу сказати лише одне – незабаром поїзди знову повернуться до Луцька. — Пане Юрію, ми зачепили вже тему транспорту. Давайте продовжимо розмову у тому ж руслі. Наскільки я пам’ятаю, ще не так давно працював неподалік нашого міста аеропорт. Тепер же найближче, куди можуть звернутися лучани аби скористатися цим видом транспорту – це Рівне. Чи відновить своє функціонування наш аеродром? — Питання складне. Розумієте, ВАТ „Луцьке авіапідприємство” припинило своє існування у 1997 році у зв’язку із припиненням дії ліцензії на внутрішні авіаперевезення та фінансовою кризою. Саме тому пакет акцій підприємства (трохи більше, ніж 70%) неодноразово виставлявся регіональним відділенням фонду державного майна України для продажу на конкурсі. Однак покупців на акції не було. В зв’язку з тим, що за наявних умов „Луцьке авіапідприємство” не має перспективи щодо відновлення авіаперевезень (найближчий діючий аеропорт знаходиться у Рівному і завантажений лише на 20%), починаючи з 2003 року воно знову виставлене для продажу акцій, але вже без збереження спеціалізації. Результати будуть відомі лише у вересні цього року. З ініціативи голови обласної державної адміністрації Анатолія Француза та попереднім погодженням із Міністерством оборони та держдепартаментом цивільних авіаперевезень спеціально створена комісія вивчає можливості спільного використання для цивільних авіаперевезень аеродрому Луцької військової авіабази. — Нашу розмову ми починали із літнього відпочинку лучан. Як же бути тим, хто не має можливості десь виїхати. У Луцьку не так вже й багато місць, як кажуть, щоб і вода була, і комфорт, і щоб про здоров’я попіклуватися. Візьмімо до прикладу басейни. Загальнодоступних – на пальцях перерахувати. Та й ті у жалюгідному стані. Наприклад – басейн „Колос”... — Можу сказати, що басейн був переданий у спільну власність територіальних громад сіл, селищ і міст області. Органом управління даним об’єктом було визначене управління з питань фізичної культури і спорту ОДА. Але у зв’язку з тим, що плавальний басейн „Колос” не придатний для підготовки спортсменів високого класу та якісного проведення навчально-тренувального процесу (має лише чотири доріжки по 25 метрів, а основні змагання всеукраїнського та міжнародного масштабу проводяться на 50-метрових плавальних доріжках), тому може використовуватися лише для оздоровлення та дозвілля жителями м. Луцька. У зв’язку із цим управлінням не було підписано відповідного документа по передачі-прийняттю цього об’єкта. І доля його поки що не визначена. Погодьтеся, що мешканці, наприклад, Любешівського району до обласного центру їздити, щоб поплавати чи оздоровитися, не будуть. Тому я вважаю, що доцільніше було б передати розв’язання проблем „Колосу” міській владі. Налагоджується також робота щодо залучення потенційних інвесторів для ремонту басейну. — Щиро вдячна вам, Юрію Йосиповичу, за компетентні відповіді. Розмовляла Ірина ОСТРОВСЬКА.
