На зупинці в салон тролейбуса увійшла жінка-пенсіонерка. У руках тримала оригінальний букет, на який звернули увагу чи не всі пасажири: на екзотичному листку з вазона рожевіли вигадливо прикріплені до нього гербери...
На зупинці в салон тролейбуса увійшла жінка-пенсіонерка. У руках тримала оригінальний букет, на який звернули увагу чи не всі пасажири: на екзотичному листку з вазона рожевіли вигадливо прикріплені до нього гербери.
Хтось звільнив жінці з квітами місце. Вона здивувалася, мовляв, невже я така стара? Хоча, підозрюю, сидіння їй дісталося завдяки тому чарівному букету. Поруч сиділа ще одна жінка, вочевидь, її ровесниця. Вони швидко знайшли спільну мову. Увесь той відрізок часу, що я провела у транспорті разом із ними, жінки без упину розмовляли. Виявилося, що ті квіти — подарунок вісімдесятичотирирічній матері. А ще я дізналася багато цікавих речей із життя квітів та слушних рекомендацій догляду за ними — жінки всю дорогу обмінювалися порадами. На кінцевій зупинці випадкові супутниці розпрощалися як давні добрі подруги, побажавши одна одній «усього-усього», хоча познайомилися кільканадцять хвилин тому. Як просто іноді жінкам порозумітися — подумала я. А тему квітів можна віднести до таких же популярних і типово жіночих, як мода чи кулінарія. Розмову «підслухала» Ярослава Тимощук.
