У 1944 році війна покликала Михайла та Олексія Супрунів із села Маньків Локачинського району до Червоної армії і відправила на фронт. Служили брати в одному полку. Олексій був артилеристом, а Михайло – зв’язківцем...
У 1944 році війна покликала Михайла та Олексія Супрунів із села Маньків Локачинського району до Червоної армії і відправила на фронт. Служили брати в одному полку. Олексій був артилеристом, а Михайло – зв’язківцем.
Олексій повернувся додому, а про долю Михайла говорить документ, адресований військовому комісару Локачинського райвійськкомату: «Прошу известить гр. Супрун Анне Леонтьевне о том, что ее муж Супрун Михаил Иванович погиб 19 декабря 1944 года при выполнении боевого задания, верный воинской присяге». Та коли в селі Холопичі, де знаходиться сільська рада, до якої належить Маньків, зводили пам’ятник борцям за волю України, до переліку загиблих у тій війні червоноармійців ім’я Михайла Супруна чомусь не потрапило. Хоча його племінник Олексій Супрун неодноразово звертався з цим до тодішнього холопичівського сільського голови, а нині -- заступника голови Локачинської райдержадміністрації Василя Демидюка. Він навіть розшукав у фондах Меморіального комплексу «Національний музей історії Великої Вітчизняної війни 1941—1945 р.р.» в Києві процитований вище документ і з ним звернувся у сільську раду. Однак скоро мине 100 років від дня народження Михайла Супруна, а його прізвище так і не значиться у переліку загиблих, пише наш власний кореспондент у Горохові Петро Боярчук.
