— Коли буваю нині на Новорічних ранках, особливо в обласному академічному театрі ляльок, не можу нарадуватися костюмами, в які вдягнуті діти...
— Коли буваю нині на Новорічних ранках, особливо в обласному академічному театрі ляльок, не можу нарадуватися костюмами, в які вдягнуті діти.
Це таке буяння фантазії, що дух захоплює, — ділиться спогадами заслужений журналіст України Анастасія Філатенко. — Подумки вертаюся в свої повоєнні дитячі роки і доводиться лише печально зітхати. Які там костюми казкових героїв на моїх ровесниках?! Ясна річ, на Новий рік, Різдво батьки намагалися для нас, дітей, щось із одягу перешити чи якимись правдами і неправдами придбати, але ж не маскарадні костюми! Й іграшки ялинкові виготовляли в основному самі — дорослі й малеча. Певно, якби нині довелося повторити тоді створену прикрасу для ялинки, то не змогла б. Завчасу фарбували папір, а якщо хтось десь зміг придбати фарбований, то була розкіш. На нашій ялинці і в школі, і вдома, чого тільки не було, власноруч змайстрованого! Зелене деревце для нас справді було святково-нарядним. Під ним читали вірші, співали, навколо ялинки водили хороводи. Було урочисто і весело. Ми ж навіть не знали, який то може бути справжній дитячий бал-маскарад!
