ОСОБЛИВИЙ ВИПАДОК: до графіка потрібна ще й людяність

Голос моєї телефонної співрозмовниці тремтів від хвилювання й неприхованої образи:
– Я 42 роки вчила дітей добру, людяності, то чому ж вони тепер так зі мною?!
Втім – «вони» – не безпосередні учні 76-річного педагога, а працівники відділення зв’язку, де Алла Іванівна отримує пенсію. За графіком – 10 січня, але їй пояснили, що 10-ого виплачують за 8-е, тож хай чекає... Легко сказати...

Вона ж розповіла, що два місяці внаслідок дуже тяжкої хвороби провела в лікарні, їй важко ходити, а, крім того, – закінчилися ліки, які вона мусить приймати регулярно, та й хліба вже нема за що купити. Жінка самотня, чоловік помер, донька живе у Севастополі, приїжджала, коли мама лежала в лікарні, але за тисячу кілометрів не наїздишся... Є ще одна обставина, через яку жінка не може чекати «милості від держави». На неї дивляться дванадцять пар голодних котячих очей, яким не поясниш, що днів три ще треба зачекати. Завела їх жінка не для власної втіхи, а підкинули «непотрібних» друзів «добрі люди», бо знали, що вона людина совісна і не вижене їх на вулицю. Про це ми вже якось розповідали на сторінках газети.
Ми попросили втрутитися в ситуацію співробітників управління Пенсійного фонду і дуже сподіваємось, що коли ви читаєте ці рядки, Алла Іванівна вже отримала свою пенсію.