Два гуртожитки в Луцьку, що на вулицях Володимирській та Захарова, які колись будувалися на державні кошти, були незаконно приватизовані. Виникла загроза виселення жильців. Вони звернулися в прокуратуру та суд. Боротьба тривала досить довго. У ній взяли участь кілька різних судів. Вони захистили мешканців гуртожитків...
Два гуртожитки в Луцьку, що на вулицях Володимирській та Захарова, які колись будувалися на державні кошти, були незаконно приватизовані. Виникла загроза виселення жильців. Вони звернулися в прокуратуру та суд. Боротьба тривала досить довго. У ній взяли участь кілька різних судів. Вони захистили мешканців гуртожитків
Віктор КРАВЧУК, Володимир КАЛИТЕНКО
ДО КОГО ЗВЕРНУТИСЯ ЗА ПРАВДОЮ? Гуртожиток, що на вулиці Володимирській в Луцьку, був побудований понад два десятиліття тому на кошти кількох підприємств. Поселилися у ньому в основному працівники тих підприємств, які вклали в його будівництво кошти, та ще деяких організацій. Тривалий час жителі гуртожитку почували себе нормально, але одного дня довідалися, що пересувна механізована колона № 19 несподівано продала його одному із жильців гуртожитку П. Геращуку. Цього робити не мала права, бо гуртожиток був не її власністю, він тільки був у неї на балансі. Заборольська сільська рада, на території якої був гуртожиток, чомусь теж не звернула на це уваги, хоч йшлося про долі людей. Новий власник, не довго роздумуючи, почав виселяти з гуртожитку жильців. І ось тоді жителі гуртожитку звернулися за допомогою до господарського суду області. Господарський суд вирішив питання на користь жителів гуртожитку. Він визнав, що ПМК № 19 продавати гуртожиток не мала права, бо цьому підприємству він ніколи не належав. Гуртожиток належить територіальній громаді в особі Луцької міської ради. Отже, виселено його жителів незаконно. Торговці чужим майном не заспокоїлися й подали апеляцію у Львівський апеляційний господарський суд, просили скасувати рішення господарського суду Волинської області, хоча ніяких вагомих підстав для цього у них не було. Саме на цьому в першу чер гу й наголосив Львівський апеляційний господарський суд. Він також вказав, як і господарський суд Волині, що приватизація гуртожитку приватним підприємцем незаконна. КОЛИ ЗА ВИГОДОЮ ЗАБУВАЮТЬ ПРО ЧЕСТЬ І СОВІСТЬ Подібна історія сталася і з гуртожитком, що на вулиці Захарова в Луцьку. Він так само був збудований давно на кошти кількох підприємств області. Деякий час жили в ньому люди більш-менш спокійно. Проте одного дня вони дізналися, що їх гуртожиток проданий. Про це між собою, ні з ким не порадившись, уклали договір Фонд державного майна України у Волинській області та організація орендарів «Волиньбуд». Побоюючись, що це їм може загрожувати незаконним виселенням, жильці звернулися в міську прокуратуру. Прокуратура, ретельно перевіривши всі факти, встановила, що продаж гуртожитку - грубе порушення прав громадян, які в ньому проживають. За законом гуртожитки не можуть бути приватизовані. І з них, як, до речі, і з житлових будинків, а також квартир в окремих будинках, призначених для постійного проживання, виселити людей ніхто не має права, крім як за рішенням суду. Жителі гуртожитку по вулиці Захарова також звернулися у господарський суд області. Зазначали, що продаж гуртожитку матиме для його жителів важкі наслідки. Вони проживають у ньому давно і якщо їх виселять, то не матимуть куди йти, залишаться без житла. Коротше кажучи, їх просто викинуть на вулицю. Для приватника гуртожиток не потрібний, йому потрібна вигода. Він його переобладнає в бар чи готель, які даватимуть значно більші прибутки, ніж гуртожиток. Господарський суд став на захист жителів гуртожитку й визнав недійсним укладений договір про приватизацію гуртожитку, бо в ньому порушено не лише законодавство, а й інтереси мешканців гуртожитку. Такий висновок суду не задовольнив відповідачів і вони звернулися уже в Львівський апеляційний господарський суд. Він також визнав приватизацію гуртожитку незаконною. Проте ті, хто приватизував гуртожиток, не заспокоїлися й звернулися у Вищий господарський суд України. Але тут їх знову чекало розчарування. Вищий господарський суд України також підтвердив рішення обох попередніх судів. Він також вказав, що колишній власник гуртожитку, який був незаконно приватизований, має право своє майно витребувати від того, хто ним незаконно заволодів. Гуртожиток, що на вулиці Захарова, було повернуто в комунальну власність Луцької міської ради, як і гуртожиток на вулиці Володимирській. Боротьба за гуртожитки тривала кілька років. Приємно, що Феміда рішуче стала на захист скривджених людей, що за відновлення справедливості боролися не тільки господарський суд області, який першим вказав на незаконну приватизацію гуртожитків, а й Львівський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України. Врешті-решт, справедливість восторжествувала. Але скільки треба було затратити сил та енергії, а також коштів, аби це сталося! Адже кожен суддя мусив по кілька разів розглядати повторно скарги тих, хто незаконно приватизував гуртожитки і ніяк не хотів їх випустити із своїх рук. Всі стомилися у цій боротьбі. Не стомилися, певне, лише ті, хто намагався заволодіти чужим майном і надсилав скаргу за скаргою в різні судові інстанції. Для таких поняття справедливості і честі, інтереси людей не існують, невтримне прагнення вигоди їм засліплює очі, притуплює совість.
