Таку назву мала публічна лекція Василя Гея — відомого українського письменника та громадського діяча, лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. Андрія Головка, Міжнародної премії ім. Дмитра Нитченка, обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського, заслуженого діяча мистецтв України,— прочитана ним у науковій бібліотеці ВНУ імені Лесі Українки...
Таку назву мала публічна лекція Василя Гея — відомого українського письменника та громадського діяча, лауреата Всеукраїнської літературної премії ім. Андрія Головка, Міжнародної премії ім. Дмитра Нитченка, обласної літературно-мистецької премії ім. Агатангела Кримського, заслуженого діяча мистецтв України,— прочитана ним у науковій бібліотеці ВНУ імені Лесі Українки.
Власне кажучи, слово «прочитана» тут навряд чи підходить, оскільки після короткої передмови методиста бібліотеки Світлани Кресак, котра представила гостя присутнім, і стислого екскурсу пана Василя в історію української мови й правопису та окреслення сучасної мовної ситуації в Україні («суржик», захоплення словами іноземного походження у назвах крамниць, кав’ярень, розмови про двомовність тощо) розпочалося живе спілкування поета з аудиторією. Лейтмотивом уроку спілкування, як його назвав сам письменник, був заклик до усвідомлення мовних обов’язків громадянина України — власне, трьох найважливіших моментів: мова — запорука існування народу; знання рідної мови — не заслуга, а обов’язок; мову люблять не за те, що вона найкраща, а за те, що вона — рідна. На лекції побував Максим Кириленко.
