ЗЛОЧИННИЙ БІЗНЕС НА АЛКОГОЛІ

Закінчення. Початок у «Волині» за 10, 13 січня.

Не так давно співробітники обласних управлінь СБУ та податкової міліції за підтримки двох спецпідрозділів — «Альфа» та фізичного захисту головного управління податкової міліції області — припинили діяльність (як виявилося згодом, лише тимчасово) одного з найпотужніших у Ковелі підпільних цехів по розливу спирту та незаконному виготовленню горілчаних виробів. Спільну операцію було проведено опівдні на території водонапірної станції, яка знаходиться на вулиці Театральній, неподалік залізничної колії.
Коли бійці у масках з автоматами увірвалися в один із звичайних на вигляд гаражів, який у спиртовиків був ґуральнею, там якраз йшла купівля п’ятнадцяти літрів спирту. Оперативники на гарячому затримали двох громадян Білорусі — мешканців міста Дрогичин Брестської області та жительку Рожищ. У гаражі знаходилось більше тонни етилового спирту, майже двісті пляшок підробленої горілки та декілька ящиків коньяку «Олександр». А ще тут було виявлено багато порожніх і наповнених спиртом бочок різного об’єму, кілька сотень фальшивих акцизних марок з... однаковим номером, етикетки спирту «Royal», поліетиленові мішки з порожніми пляшками, пристрій для закорковування пляшок, а також зброя, патрони, майже тисячу доларів США та близько двох тисяч гривень.
Правоохоронці не один день стежили за «об’єктом», що функціонував у Ковелі тривалий час. У поле зору потрапив 39-річний Ц., офіційно безробітний, за фахом будівельник, який орендував гараж. Приголомшений власник спиртової ґуральні довго не міг повірити у те, що перед ним знаходяться оперативники. З достовірних джерел стало відомо, що він хизувався у своєму оточенні тим, що має надійний «дах» в особі окремих працівників деяких місцевих правоохоронних структур, яким щомісяця сплачував грошову «винагороду» — 700 доларів. Відомі навіть прізвища ковельських «стражів закону», які сприяли незаконному спиртовому бізнесу.
Як заявив начальник Ковельського міжрайонного головного відділу податкової міліції Олег Горобець, така масштабна спецоперація проти спиртовиків проводилась на чолі з начальником відділу по незаконному обігу товарів податкової міліції області Ігорем Балабухою. Поговорити з останнім мені так і не вдалося: пана Балабухи або не було на місці, або він був серйозно чимось зайнятий. За словами того ж Горобця, податківці спільно з Ковельською міжрайонною прокуратурою мали прийняти остаточне рішення відносно подальшої долі матеріалів цієї справи, мовляв, «правоохоронці настроєні рішуче».
Що зробив би знаменитий кіноперсонаж — італійський поліцейський, борець з мафією капітан Катані після такого «улову» нелегального спирту? Звичайно ж, провів об’єктивне розслідування, щоб спиртовики понесли заслужене покарання. Зовсім за іншим сценарієм розігрувалися події на Волині. Між правоохоронними та контролюючими відомствами несподівано виникла суперечка: кому слід проводити розслідування? Як би ж то для того, щоб покарати ділка!? Проводити розслідування добилася податкова міліція, бо як-не-як вилучено підакцизний товар. Кримінальну справу «маринували» кілька місяців, а потім тихенько закрили. Кажуть, ніби суд повернув спиртовику все вилучене «майно», і тепер він, знахабнівши від вседозволеності та продажності окремих державних мужів, відкрив ще одну підпільну ґуральню. Знаменитий одеський горілчаний барон Микита Нечипорук з кінокомедії “Дежавю” та його компаньйони луснули б від заздрощів...
На прес-конференції посадовець, червоний, немов буряк, розповідав журналістам про те, як його колеги викрили кілька нелегальних точок по розливу фальсифікованої горілки, скільки вони вилучили спирту. На душі у мене все кипіло, бо я добре знаю, як цей лицемір ще зовсім недавно, перебуваючи на іншій посаді, слугував надійним прикриттям у ділків не тільки спиртового бізнесу. Ну, скажіть, де гарантія, що він служить державі, а не спритним махінаторам, викриваючи лише конкурентів свого кума та знайомих?! А скількох спиртовиків, затриманих на гарячому, засуджено? Ну, хоча б, на яку суму вони сплатили штрафів? Принаймні легше знайти золото Полуботка, ніж статистику таких судових рішень. З порушених кримінальних справ винесенням серйозних судових вироків закінчуються одиниці. А виробництво фальсифікату процвітає.
АЛКОГОЛЬНА ПОЛІТИКА НА ДОГОДУ ДІЛКАМ
Ліберальне ставлення до «вуличної» торгівлі горілкою, розповсюдження «дешевого» фальсифікованого спирту, по суті, — ланки одного великого ланцюга загального обману. Коли, з одного боку, всі ми разом дружно оплакуємо наш хронічно дистрофічний бюджет, якого не вистачає інколи на найнеобхідніші статті, а з другого боку — крізь пальці дивимося на махінації з контрабандним спиртом, радіємо двом-трьом гривням, «виграним» від придбання сумнівної бурди замість перевіреного напою. Тож нас дурять, буває, навіть труять, а ми й раді.
За останні роки у нас все-таки активізувалося економічне регулювання в сфері виробництва й реалізації «міцної» продукції. Ще б пак, галузь, яка певною мірою заслуговує на увагу. Є президентський указ “Про заходи щодо введення державної монополії в сфері контролю за виробництвом і оборотом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів”. Прийнято відповідний закон України, яким держава повинна регулювати виробництво та оборот спирту, а на марках тепер є ще й голограми. Однак цього всього явно недостатньо для того, щоб приборкати нелегальний спиртовий бізнес. За останні кілька років позиції виробників нелегального алкоголю на вітчизняному ринку посилилися. Як стверджує “Дзеркало тижня”, на сьогоднішній день лідерами виробництва “тіньового” алкоголю є Автономна Республіка Крим, Донецька, Кіровоградська й Харківська області.
Легальні підприємства знижують виробництво, не маючи змоги конкурувати в ціновій політиці з підпільниками. Тільки за минулий рік законослухняні виробники алкоголю втратили близько п’ятої частини українського ринку. Як сказав на своїй прес-конференції головний економіст концерну “Укрспирт” Володимир Маховка, “у нас вистачає різноманітних ресурсів – сировини, тари, виробничих потужностей – для нарощування обсягів виробництва, але цьому заважає “тіньове” виробництво горілчаних виробів, із якими легальні виробники не можуть конкурувати, оскільки собівартість легальної продукції вища, ніж кінцева ціна нелегальної”.
Ухвалений торік закон про підвищення мінімальної ціни на горілку до 6 гривень 24 копійок мало чим допоможе. За визнанням більшості фахівців, хороша горілка не може коштувати менше семи гривень, це її мінімальна ціна. Уся продукція нижча цього цінового порога – явний “лівак”. Підвищення цін на горілку, можливо, опосередковано впливало на попит. Але світовий досвід вчить, що падіння попиту не завжди приводить до зменшення споживання — найчастіше зростання цін стимулює контрабанду та самогоноваріння. І ситуація в Україні повністю це підтверджує. На думку голови комітету Верховної Ради України з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Юрія Кармазина, підхід до податків на спирт та тютюн має бути змінений — відповідальність треба перекласти на продавця. За рахунок цього бюджет можна збільшити на третину!
Як днями повідомила Державна податкова адміністрація України за минулий рік акцизні збори збільшилися на мільярд гривень. Податківці вважають це ознакою зменшення тіньового ринку алкоголю в країні. До того ж, зараз податкова розробляє документи, які зобов’язують бізнесменів продавати горілку і горілчані вироби лише у спеціалізованих магазинах. Тоді покупці зможуть точно виявити, де вони купили фальсифікат, а підприємці більше піклуватимуться про якість своїх товарів.
До речі, як заявив телеканалу ICTV уповноважений Державного комітету з питань підприємництва України у Львівській області Зиновій Бермес, кількість підприємців, що купили ліцензії на торгівлю алкогольними виробами у 2004 році скоротиться удвічі, бо уряд значно підвищив ціну ліцензії. Якщо раніше вона коштувала одну тисячу гривень, то цього року треба платити чотири тисячі. Експерти вважають, що більшість підприємців підуть у тінь. Державний комітет з підприємництва марно намагався довести уряду, що після подорожчання ліцензій держава більше втратить. Адже торговці не платитимуть акцизу за алкоголь, а продаватимуть його нелегально.
Мабуть, основне питання полягає в тому: звідки ж виробники фальсифікату беруть спирт для своєї продукції? Адже всі спиртові заводи перебувають у державній власності. Пояснення дуже просте. Ставка акцизу на спирт, який надходить у виробництво алкогольних виробів, становить 16 гривень за один декалітр. Ця сума робить підпільне виробництво горілки просто невигідним. А коли спирт купується для виробництва, приміром, мийних засобів або лікарських препаратів, то ставка акцизного збору становить уже менше однієї гривні за декалітр. Ось і користуються місцеві горілчані барони цими “дірками” у законодавстві – беруть спирт нібито для виробництва ліків, а насправді використовують його для незаконного виробництва міцних спиртних напоїв, зокрема горілки, яка в більшості випадків якщо й не шкідлива, то дуже низької якості. У бюджет кошти від продажу цього фальсифікату не надходять. Маючи монополію на виробництво спирту, держава демонструє свою неспроможність навести порядок.
Як пише “Дзеркало тижня”, для ліквідації тіньового ринку горілки слід скасувати пільгові ставки акцизного збору на придбання чистого спирту для окремих галузей. Супротивники цього кроку вдаються до популярного, на перший погляд, аргументу. Мовляв, у цьому разі піднімуться ціни на ліки, розчинники, парфумерію та інше. Так, безумовно. Але завдяки додатковим доходам (понад мільярд гривень), переконує тижневик, які надійдуть у бюджет, можна буде просто виділяти цільові субсидії для лікарської промисловості. На що, за підрахунками фахівців, цілком вистачить 50 мільйонів гривень на рік. При цьому до державної скарбниці щороку буде надходити у 20 разів більше.
Однак я особисто сумніваюся в тому, що уряд або парламент скасують пільгові ставки акцизного збору на спирт. Бо надто близько до влади “підібралися” ділки тіньового бізнесу... А нас знову будуть переконувати в тому, що внаслідок змін постраждає рядовий споживач. Та чи варто слухати пустопорожні балачки?! Тут і так добре видно, що прибічники хибної для держави політики піклуються в першу чергу про власні доходи, а не про кишеню пересічного українця.
Ярослав ГАВРИЛЮК.