Зателефонувала лучанка Галина Іванівна Семерей:
– З інтересом прочитала в суботньому номері заклик міського голови Миколи Романюка і публікацію під такою ж назвою: «Впорядкуймо до Великодня наш спільний дім»...
Зателефонувала лучанка Галина Іванівна Семерей: — З інтересом прочитала в суботньому номері заклик міського голови Миколи Романюка і публікацію під такою ж назвою: «Впорядкуймо до Великодня наш спільний дім».
Готова підписатися під кожним словом, але вислів: «Чисто не тому, що прибирають, а тому, що не смітять» відредагувала б так: «Чисто тому, що і прибирають, і не смітять». Це підтверджує досвід країн Західної Європи, де довелося побувати. А тепер до життєвих реалій. П’ятниця, друга половина дня. Біля магазину «Слон», що неподалік автостанції, аномально сильний вітер повимітав із смітників (коли б їх вчасно випорожняли, такого б, мабуть, не було) шматки целофану, обгортки, упаковки і жбурляв людям в очі, на голови. Не здивуюся, якщо хтось відчув себе героєм відомого фільму «Сталкер». Понеділок, ранок. Повертаюся від батьків трасою Володимир-Волинський – Луцьк. На узбіччя дороги, особливо в лісових масивах поблизу Луцька, краще не дивитися. Гори сміття. Той же вітер порозкидав його по ще більшій території, шматки целофану навісив на дерева. А до Великодня і справді вже зовсім мало часу. Невже так і будемо святкувати?!
