У пору, коли перелітні птахи масово почали повертатися до нас із вирію, на деревах скверу, що за Палацом урочистих подій у Луцьку, з’явилося зо два десятки шпаківень і кілька ошатних годівниць...
У пору, коли перелітні птахи масово почали повертатися до нас із вирію, на деревах скверу, що за Палацом урочистих подій у Луцьку, з’явилося зо два десятки шпаківень і кілька ошатних годівниць.
Не знаю, чия то добра рука подбала про пернатих, можливо, педагоги й учні гімназії № 21, що сусідить зі сквером, але птахам така турбота явно сподобалася. Щоранку, коли іду через скверик на роботу, немов купаюся у різноголосому пташиному гомоні, спостерігаю, як радісно вітає весну різноманітне птаство, перелічувати яке не беруся, бо не всіх представників цього гомінкого крилатого світу можу ідентифікувати. Хіба що шпаків, які діловито підбирали залишки торішньої трави, мабуть, щоб застелити гніздечко, та всюдисущу сороку-білобоку, яка зацікавлено за ними спостерігала. Ще кілька теплих днів — і зелене листя заховає від сторонніх очей пташині домівки, в яких вершитиметься одвічна таїна продовження життя.
