Зателефонувала наша читачка Надія Панасівна із Володимира-Волинського, аби поділитися своїм болем і обуренням. Нещодавно довелося їй лежати у лікарні, й пацієнти вирішили подякувати медичному персоналу за чуйне ставлення до хворих. Подяку взялася написати колишня вчителька але написала її... російською мовою...
Зателефонувала наша читачка Надія Панасівна із Володимира-Волинського, аби поділитися своїм болем і обуренням. Нещодавно довелося їй лежати у лікарні, й пацієнти вирішили подякувати медичному персоналу за чуйне ставлення до хворих. Подяку взялася написати колишня вчителька але написала її... російською мовою.
На зауваження Надії Панасівни, що писати слід би державною, українською, адже авторка подяки живе на Волині з 1946 року, вона вибухнула гнівом: – А я й не хочу говорити вашою мовою. Російська мова – найкраща і класики літератури – всі російські. Ну хіба ви можете назвати українських класиків?! Ми приїхали сюди, щоб навчити вас не говорити «тилє», «поросє». І взагалі – ви націоналістка! – Так, я націоналістка, якщо так називається любов до рідної землі і до материнської мови, – схвильовано говорить моя співрозмовниця. – Я дуже поважаю вчителів, але не таких, як оця озлоблена і немудра, яка за все життя так нічому і не навчилася, хоч бралася вчити інших. Не можна ж так опускати нижче плінтуса тих людей, які прийняли тебе у своє середовище, ту землю, яка годувала тебе хлібом. І це – на 20-ому році незалежності!
