«Опівночі перед Водохрищами вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо...
«Опівночі перед Водохрищами вода в ріках, як вірили селяни, хвилюється. Були колись такі відважні любителі таємного, що ходили вночі на річку спостерігати це явище, але... ріки в цей час, звичайно, покриті льодом, і що там під кригою робиться — невідомо. Та все ж набрана з річки опівночі перед Водохрищами вода — цілюща, вона зберігалась у «знаючих» селян за образами на випадок поранення або тяжкої хвороби». Це запозичення з книги Олекси Воропая «Звичаї нашого народу». Привіз від матері четвергової водохресної води. Подивився з вікна маршрутки на річки свого дитинства. Чомусь вони не хочуть замерзнути: і Чорногузка, і Стир. Розкрив книгу «Природа Волинської області», де знайшов календар природи. У ньому зазначено, що найпізніше замерзання річки Стир було 22 лютого. Ще є час почекати.
