«Я, Корольчук Степан Юрійович, ветеран праці, війни, учасник війни, маю право на пільги, встановлені законодавством України...» Так починається лист ветерана-лучанина до редакції...
«Я, Корольчук Степан Юрійович, ветеран праці, війни, учасник війни, маю право на пільги, встановлені законодавством України...» Так починається лист ветерана-лучанина до редакції.
Далі він описує ціле телефонне розслідування, яке провів, підтверджуючи свої пільги, бо ж водіям закони, які приймає держава, – не указ. Звертався чоловік на «гарячу лінію», у департамент Луцької міськради, де підтвердили його право на безкоштовний проїзд. Проте, хоч від цукрового заводу до села Лаврів 10 кілометрів, водій все одно вимагає платити. «Я ще терпів би. Але мене схвилював такий факт, – пише Степан Юрійович. – 30.04.2011 р., їдучи із цвинтаря (проводи), сів в автобус, пред’явив посвідчення і кажу, що учасник війни. А у відповідь почув від водія: «То іди і воюй!» Я не платив за проїзд, але гірко задумався. Хіба ми ще не навоювалися?! Ото за все, що довелося пережити, я почув: іди і воюй!» Що й казати, боляче читати такі листи. Мабуть, треба було б водієві, який проявив отаке хамство, сказати просто: «Іди!». А на твоє місце прийдуть інші, які, працюючи з людьми, уміють і поводитися по-людськи.
