Повернувшись Провідної неділі із цвинтаря, Ольга раптом почула на подвір’ї ластів’ячий щебет. Отже, вони повернулися, Михайлові ластівки! Птахи звили собі гніздечко просто на веранді, але Михайло просив їх не чіпати. І ось — Михайла нема, а ластівки повернулися... Втім, прилетів лише один, за білу пір’їну на крилі вони нарекли його Білокрилець. Шугав раз по раз у порожнє гніздо, але Її там не було...
Повернувшись Провідної неділі із цвинтаря, Ольга раптом почула на подвір’ї ластів’ячий щебет. Отже, вони повернулися, Михайлові ластівки! Птахи звили собі гніздечко просто на веранді, але Михайло просив їх не чіпати. І ось — Михайла нема, а ластівки повернулися... Втім, прилетів лише один, за білу пір’їну на крилі вони нарекли його Білокрилець. Шугав раз по раз у порожнє гніздо, але Її там не було.
— Ну ось і ти овдовів,— подумала Ольга. І в цю мить через кватирку влетіла ластів’яча пара і почала нахабно виганяти Білокрильця із його ж гнізда! Він відчайдушно боронився і таки відвоював свою оселю від самозванців. А через кілька днів Ольга помітила, що Білокрилець привів собі пару. Вона сиділа у гніздечку, злякано і, здалося, трішки винувато дивилася на господиню, а Білокрилець гордовито походжав по жердині. — Життя продовжується... І у них, як у людей. Тепер чекатиму ластів’ячого потомства,— усміхнулася до себе жінка. Ластів’ячу історію розповіла Одарка Нєтопеж.
