Нещодавно трапилася нагода поїхати на цвинтар у Гаразджу, де знайшли свій вічний спочинок чимало колег і знайомих. Кожному з них хотілося занести бодай квітку доброї пам’яті...
Нещодавно трапилася нагода поїхати на цвинтар у Гаразджу, де знайшли свій вічний спочинок чимало колег і знайомих. Кожному з них хотілося занести бодай квітку доброї пам’яті.
А тут у квітковому ряду біля юнацької бібліотеки і чоловік нагодився із тендітними букетиками польових волошок, у кожному — квіточок по п’ятнадцять. На запитання про ціну чоловік зміряв мене поглядом: — Як для вас, то по сім гривень! Я не стала читати йому лекцію про те, що волошки — усе ж бур’ян, який масово росте сам по собі, без жодних затрат на агротехніку, а зібрати такий букет — справа максимум трьох хвилин. Ось же поряд жіночка продає конвалії, які збирати значно важче, а просить за досить великий пучок лише п’ять гривень. На квітковому базарчику навпроти за сім гривень можна купити троянду. А що бензин подорожчав — так він подорожчав для всіх. Сім гривень нині — це вартість двох буханців хліба. Дві хлібини і пучечок волошок із п’ятнадцяти квіток — погодьтеся, якось не співмірні. А, може, у читачів інша думка?
