Цими днями поламався станок для гоління. Купив на ринку за кілька гривень, але наступного дня прилад став непридатним. В універмазі мені запропонували імпортний за 36 гривень...
Цими днями поламався станок для гоління. Купив на ринку за кілька гривень, але наступного дня прилад став непридатним. В універмазі мені запропонували імпортний за 36 гривень.
Не кожен пенсіонер може дозволити собі таку просту річ за немалі гроші. Пам’ятаю, років 15—20 тому подібні станки виготовляли на багатьох заводах виробів із пластмас, і коштували вони копійки. Тепер, кажуть продавці, у нас їх не випускають. Видно, що комусь вигідніше імпортувати дорогі товари, ніж виробляти свої дешевші. Колись ми вважали, що не такі багаті, щоб купувати дешеві речі. Про це тепер згадали деякі спритники, котрі продають гірші товари за вищу ціну. Пригадую, торік один із таких хитрунів продавав помідори, вивісивши табличку з написом: «Без нітратів. Ціна 10 гривень». І це в той час, коли привозні херсонські коштували наполовину дешевше. Коли я запитав у продавця, як він може мене переконати, що овочі справді без нітратів, той лише посміхнувся: «Не хочеш — не купуй». Як виявилось, це були звичайні парникові помідори, в яких, як відомо, нітратів чимало. Можливо, і тепер, у сезон овочів, знайдуться спритники, котрі дуритимуть довірливих. Не будьмо ж наївними, закликає читачів ветеран праці, лучанин Леонід Степанюк.
