Вчора на сніданок розрізала помідор, куплений напередодні ввечері на Північному ринку. Продавчиню ятки, де частенько купую овочі, про всяк випадок запитала, звідки помідори. «Із Херсонщини»,— була відповідь. На вигляд вони були гарні: середніх розмірів, червоні, з симпатичними «носиками». І коли розрізала, втішилася: всередині не було противних білих прожилок, що мало гарантувати нормальний смак...
Вчора на сніданок розрізала помідор, куплений напередодні ввечері на Північному ринку. Продавчиню ятки, де частенько купую овочі, про всяк випадок запитала, звідки помідори. «Із Херсонщини»,— була відповідь. На вигляд вони були гарні: середніх розмірів, червоні, з симпатичними «носиками». І коли розрізала, втішилася: всередині не було противних білих прожилок, що мало гарантувати нормальний смак.
Та коли взяла шматок помідора до рота і розжувала, мусила негайно виплюнути. Запах його був далекий від їстівного, віддавав гноєм, фекаліями і ще чимось «хімічним», неприємним, що до їжі не має жодного стосунку. Не довіряючи власним відчуттям, принесла злощасного помідора «на експертизу» колегам. І хоч із часом огидний запах трохи вивітрився, у всіх, хто нюхав помідор, була схожа реакція: «Фу!». Публікації про неякісну їжу нині заполонили пресу. Здавалося б, уже знаємо все про все. Та кожен день приносить нові сюрпризи. Колега навзаєм розповіла про свій клопіт із помідорами. У суботу купила кілограм на Центральному ринку в надії, що матиме на кілька днів. Але вже у понеділок виявила, що тверді, гарні на вигляд помідори зігнили, а деякі покрились якоюсь цвіллю.
