АПТЕК БАГАТО, А ЛІКИ - ДОРОГІ

Чому збільшення кількості аптек не веде до здешевлення ліків? Про це розмова нашого кореспондента з директором фірми «Волиньфарм» Станіславом Павловичем Шайком

— Вашу фірму «Волиньфарм» в народі знають як «Гедеон Ріхтер», хоча не всі розуміють, чому виникла така подвійна назва.
— Справді, в області нас більше знають за фірмовими аптеками угорського заводу «Гедеон Ріхтер». Перша фірмова аптека, згідно з договором з представництвом заводу «Гедеон Ріхтер» в Україні, була відкрита у 1995 році, і з того часу всі аптеки, які ми відкривали, і відповідні їх підрозділи були фірмовими, на їх вивісках використовуються логотип і атрибути «Гедеон Ріхтер». В аптеках в повному обсязі маємо асортимент ліків заводу «Гедеон Ріхтер», в тому числі промоційних — тих, що недавно зареєстровані в Україні, а тому мало відомі лікарям. Ми зобов’язані ці препарати реалізовувати за найнижчими цінами в регіоні.
Фірма «Волиньфарм» на ринку медикаментів України працює десятий рік, є оптовий підрозділ — «Луцькфармація», підрозділ в Рівненській області — «Рівнеліки». До складу входять більше 50 аптечних закладів, обслуговуємо біля 200 гуртових клієнтів у Західному регіоні України.
— Кажуть, аптеки і бари — це тепер найвигідніший бізнес?
— Часто кажуть і пишуть, що аптеки — це заробляння грошей на людській біді. Якщо так ставити питання, то на людській біді заробляють і пожежники, міліціонери, медики. Аптечні заклади з ресторанами і барами в один ряд ставити не потрібно. Якщо аптек багато, то і асортимент великий, і ціни нижчі, і обслуговування краще. Аптеки перестануть відкриватись, коли насититься ринок.
Ніхто не може звинуватити «Волиньфарм» у тому, що при відпуску ліків у реанімаційні відділення лікувальних закладів на перший план ставилось питання оплати. Головне, щоб ліки допомагали людям. Були випадки, коли люди після одужання не розраховувались, і ми ставимось до цього з розумінням.
— Станіславе Павловичу, відомо, що ваша фірма надає і благодійну допомогу людям. Який у вас підхід до цього?
— Святий обов’язок тих, хто має достаток, допомагати знедоленим. Але у нас чомусь багато людей вважають себе бідними, хоча мають пенсії і працюючих дітей. Звертаються за допомогою досить часто фірми для організації концертів, студенти і т.п. Всім, звичайно, допомогти неможливо, адже ми — не благодійна організація. Але жодного разу ми не відмовили дітям з дитячих будинків. Я вважаю, що благодійна діяльність повинна координуватись місцевими органами влади. Можна закріпити за кожною фірмою , наприклад, багатодітну сім’ю чи сім’ю, де є інваліди. Просто готівку давати, як благодійну допомогу, недоцільно, бо невідомо куди підуть гроші. В даний час за фірмою закріплено міською радою 30 інвалідів війни, які періодично отримують допомогу медикаментами.
— Люди часто нарікають, що аптек більшає, а ліки — дорогі. В який спосіб їх можна здешевити?
— В усіх державах ліки коштують дорого, а тому система охорони здоров’я забезпечується різного роду соціальними програмами, там — страхова медицина, державні дотації на дорогі препарати. Як здешевити ліки на стадії виробництва — це питання до виробників, але, на мій погляд, є можливість здешевлення ліків і за рахунок спрощення порядку їх реалізації.
Нормативно-правова база, яка регламентує діяльність фармацевтичної галузі, потребує вдосконалення. В даний час вона, як правило, старанно переписана з союзних документів і не враховує тих змін, які відбуваються в процесі ринкових перетворень в галузі. В багатьох випадках відчувається формальний підхід. Так, наприклад, вимагається, щоб у кожному аптечному закладі (в тому числі аптечному пункті чи кіоску) були ксерокопії сертифікатів якості. Офіційні органи при регулярних перевірках вимагають від нас оригінальні сертифікати, які ми зберігаємо на складі фірми. Ми самі зацікавлені мати ці документи для підтвердження походження і якості ліків у непередбачуваних ситуаціях. А от робота по забезпеченню аптечних закладів ксерокопіями сертифікатів, на наш погляд, марна. Наша фірма щороку на це витрачає десятки тисяч гривень, які автоматично збільшують ціну на ліки.
Дивують вимоги щодо площі аптек, передбачені законодавством. Будівництво і утримання площ, які не використовуються, призводять до зайвих витрат. Чи потрібен кожній аптеці кабінет завідувача площею не менше 8 кв. метрів, чотири матеріальних кімнати , загальною площею ще 29 кв.метрів, коли в аптеку кожен день доставляється товар?
У зв’язку з незабезпеченням належного контролю якості ліків у вітчизняних виробників, державна інспекція змушена проводити контроль на етапі реалізації, а фірмі доводиться нести додаткові витрати на проведення відповідних аналізів. Я вже не вдаюсь у подробиці ліцензування фармацевтичної діяльності. Це питання дуже болюче, складне та затратне. Шкода, що всі ці затрати лягають на найбільш малозабезпечених, хворих людей, пенсіонерів.
— Не секрет, що ціни на одні й ті ж ліки в різних аптеках не однакові.
— У зв’язку з існуванням конкуренції ціни на ліки в нашій області нижчі, ніж у більшості областей Західного регіону, не кажучи вже про східні області і Київ. Завдяки великим обсягам закупівель та можливістю своєчасно розрахуватись з постачальниками, наша фірма спроможна утримувати найнижчі ціни в регіоні. І люди мають право вибору, можливість купувати там, де нижчі ціни, якісніше обслуговування. Вибираючи аптеку, потрібно на це звертати увагу, а не на рекламні обіцянки. З певною недовірою потрібно ставитись і до тих медичних працівників, які направляють хворого у якийсь конкретний аптечний пункт. Як правило, це — результат тісної, але несолідної співпраці аптеки з лікарем, яка обходиться хворому іноді в десятки, а то й у сотні гривень. Ми ще на початку нашої діяльності відмовились від «співпраці» з такими медиками.
— Чимало непорозумінь виникало через нові вимоги рецептурного відпуску ліків. Чи знято цю проблему?
— Як бути, коли хворий вимагає анальгіну або ж астмопенту? Йому потрібні ці ліки негайно, бо за станом здоров’я ніколи йти до лікаря. Коли у таких випадках аптечний працівник відпустить без рецепту ліки, то відповідні органи не повинні це розглядати як порушення. Я за те, щоб ліки відпускались за рецептами. Але цю проблему потрібно вирішувати в комплексі. Для початку заклади охорони здоров’я повинні забезпечити лікарів хоча б у достатній кількості рецептурними бланками, звести до мінімуму черги до лікарів. Я вважаю, що проблема вирішиться, коли медицина стане страховою, і рецепт лікаря буде засобом розрахунку за ліки, як, наприклад, «чорнобильські» пільгові рецепти.
— Чи має ваша фірма аптеки у сільській місцевості? Як забезпечується сільське населення ліками?
— Сільське населення згідно з існуючим законодавством забезпечується медикаментами через фельдшерсько-акушерські пункти. На мій погляд, обов’язково повинні бути аптечні пункти у лікувальних закладах селищ міського типу, де вони відсутні. Ліки реалізуються зараз завідуючими ФАПів за договорами з фірмами. Але доцільно було б дозволити завідуючим ФАПів зареєструватись як підприємцям, і щоб вони без ліцензування проводили реалізацію лікарських засобів. Обов’язково передбачити відповідний контроль фармацевтичною інспекцією та управлінням охорони здоров’я. До речі, така практика, якщо чесно, існує. Сільські медики купують на свої гроші ліки і реалізують хворим. Цю практику потрібно підтримати, тільки підвести відповідну правову базу. Наша фірма готова створити підрозділ для обслуговування сільських підприємців, при цьому гуртові ціни для сільського населення зробити мінімальними.
— Аптек у нас багато, але, складається враження, фармацевтична галузь розвивається хаотично, некеровано.
— На мою думку, варто було б відновити аптечне управління у структурі облдержадміністрації. Багато є поточних питань з координації діяльності аптечих закладів, які слід вирішувати централізовано. Наприклад, як організувати постійну наявність в області препаратів, що використовуються в екстремальних ситуаціях? Є інші проблеми, які неспроможні вирішити громадські об’єднання. Якщо недостатньо коштів на утримання апарату обласного управління, то їх можна залучити з фармацевтичних фірм.
Інтерв’ю взяла Оксана КРАВЧЕНКО.