На перший погляд, бідніших підприємств, ніж ті, що входять у житлово-комунальне господарство, не існує. Щоправда, якщо в деяких містах зробити екскурсію по садибах їхніх керівників і записаних на родичів квартирах, то мимоволі сльози співчуття висохнуть...
ПОГРІЛИ РУКИ БІЛЯ КОТЕЛЬНІ На перший погляд, бідніших підприємств, ніж ті, що входять у житлово-комунальне господарство, не існує. Ніхто так не плачеться на неплатників, безгрошів’я, відсутність навіть віників та піску для посипання вулиць, як їхні керівники. Щоправда, якщо в деяких містах зробити екскурсію по їхніх власних садибах і записаних на родичів квартирах, то мимоволі сльози співчуття висохнуть. Хоча, здавалось би, керівникам Локачинського виробничого управління житлово-комунального господарства не гріх і поспівчувати. З чого ж розкошувати, якщо все розвалене, а з безробітних хоч останню сорочку знімай за сплату житлово-комунальних послуг. І жодного колгоспу навкруги, з якого можна щось здерти на благоустрій селища. Ех, минули ті часи, коли колгоспні кабанчики піднімали добробут районних керівників, а техніка з села могла вилизати вулиці. І немає великого дива в тому, що виконком селищної ради приймає рішення, щоб УВЖКГ рятувалось, розпродаючи приміщення, яким не може дати ради. Ось тільки досить дивно, чому селищний голова Василь Приступа не прослідкував, яка ж виручка надійшла від проданих об’єктів, наскільки комунальне господарство збагатилося. І цю роботу довелося виконувати працівникам контрольно-ревізійного відділу в районі. З’ясувалося, що УВЖКГ від продажу котельні та гаража стало бідніше на кількасот тисяч гривень. Як це вдався такий гешефт начальнику управління Анатолію Жулинському та головному бухгалтеру Наталії Костючко (тепер уже колишнім)? Адже Локачі, вибачте, майже велике село, де, здавалось би, все відомо про кожного і його прибутки. І все ж керівники наважились продати родичу бухгалтера УВЖКГ Євгену Мельничуку гараж, в якому тепер він влаштував столярний цех, за шість тисяч гривень. Вважайте, за безцінь, адже залишкова балансова вартість приміщення — 128,4 тисячі гривень. Так само за мізерну суму — дві тисячі гривень — було продано, очевидно, своїй людині — Володимиру Нероді — котельню, яка тепер стала гаражем, при залишковій балансовій вартості 159,6 тисячі гривень. Хтозна, яка насправді була вартість цих приміщень, адже до бюро технічної інвентаризації ніхто не звертався, на сесії селищної ради питання не розглядалося, не кажучи вже про аукціон, який навіть хоч про людське око не провели. Слід відзначити високий рівень хитрощів головного бухгалтера Наталії Костючко, котра вміло переоцінила в кінці року приміщення адміністрації УВЖКГ — воно стало дорожчим якраз на залишкову балансову вартість котельні — 159,6 тисячі гривень. Думається, що такий продаж надихне усіх крутіїв на подібні махінації, адже збитки ніким не відшкодовані, а пан Жулинський навіть не заплатив штраф, накладений на нього КРУ за адміністративні порушення. А справа про зловживання керівників продовжує “варитися” у правоохоронних органах. ШАХРАЙСЬКИЙ РОЗРАХУНОК У Затурцівській школі-інтернаті головний бухгалтер Ольга Тарасюк в останні роки відчула себе всевладною господинею — усе їй сходило з рук. Можна тільки здогадуватись, наскільки це впливова особа, якщо вона навіть не зважала на рішення суду, на перевірки працівників контрольно-ревізійного відділу, а продовжувала плести тенета наживи. Мабуть, у школі-інтернаті були певні умови для цього, адже жалісливі німці регулярно надсилали своїм підшефним гуманітарну допомогу з цінними речами. Про звільнення Ольги Тарасюк йшлося ще влітку 1999 року, коли контролери-ревізори виявили, що вона нарахувала собі зайвої заробітної плати більш як на півтисячі гривень. Матеріали були направлені на розгляд в обласний відділ освіти, але все обійшлося для неї благополучно. Кажуть, що тоді, зваживши на сімейний стан головного бухгалтера, її пожалів директор школи Роман Колісник. Як то говориться, на свою голову. У минулому році Ольгу Тарасюк уже було засуджено на три роки ув’язнення і позбавлено права займати відповідні посади на два роки,накладено солідний штраф. Все ж суд визначив це покарання умовним для Тарасюк, хоча на цей раз порушення були серйозними. Головний бухгалтер при видачі довідок про зарплату на допомогу малозабезпеченим сім’ям занизила доходи. Одна з таких сімей була Ольги та Віктора Тарасюків. Отож собі й призначила незаконну допомогу — 683 гривні та ще по знайомству роздобрилась для Світлани Єричук — на 597 гривень. Зрозуміло, що директор школи-інтернату Роман Колісник вирішив, нарешті, розлучитися з таким головним бухгалтером, який фактично обкрадає чужих дітей. Однак це виявилося непростою справою. Суд знайшов якісь погрішності при звільненні з посади Ольги Тарасюк і поновив її на роботі. При звільненні такого солідного матеріально-відповідального працівника керівник педагогічного колективу вирішив переконатися, що головний бухгалтер не залишає якусь міну сповільненої дії і попросив, щоб працівники контрольно-ревізійного відділу провели документальну ревізію фінансово-господарської діяльності. Ольга Тарасюк не чекала нової перевірки і не встигла підстрахуватися. Тож з’ясувалося, що в ході іспитового строку, коли вирішувалося питання — бути чи не бути на посаді — вона в магазині села Затурці набрала різних цінних речей — фотоапарат, електроплитку тощо і не оприбуткувала їх на складі, а списала, як використане в школі. Не сподівалася головний бухгалтер, що працівники КРВ будуть проводити позапланову ревізію, не розраховувала на таку передбачливість директора. Освітяни заінтриговані. Невже й на цей раз головний бухгалтер десь знайде захисників і далі шукатиме вигоду біля фінансового джерела виховного закладу? Олександр НАГОРНИЙ.
